Картотека: Последние материалы

26 квітня Президент переніс дату позачергових виборів на 24 червня. У зв’язку з цим «Центр досліджень політичних цінностей» звернувся до Володимира МАЛИНКОВИЧА (директора Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень) з питанням: «Що спонукало Президента видати другий указ щодо розпуску парламенту?»

Глава Центра исследований политических ценностей Олесь Доний считает, что своим указом Президент Украины Виктор Ющенко выровнял ситуацию в своем противостоянии с “регионалами” учитывая, что они в последнее время перехватили инициативу, ожидая положительного для себя вердикта КС, но не завершил политический кризис.

Директор украинского филиала Международного института гуманитарно-политических исследований Владимир Малинкович считает абсурдным указ президента о назначении новой даты досрочных парламентских выборов.

М. Погребинский: „С юридической точки зрения указ Президента о роспуске парламента и назначении перевыборов 24 июня, по крайней мере, в трех пунктах не выдерживает критики.”

Опытный юрист и известный политик Степан Гавриш в условиях нарастающего политического кризиса демонстрирует трезвый взгляд на вещи, не впадает в свойственную многим политикам истерию и предлагает свое видение законных способов преодоления кризиса.

Олександр Задорожній: «Насамперед, я розповім, що саме передувало нашому рішенню провести, як ми сподіваємося, незаангажований, кваліфікований експертно-юридичний аналіз законодавчих актів, і, зокрема, Указу Президента № 2642007 про дострокове припинення повноважень Верховної ради України.

Кость БОНДАРЕНКО: "Коалиция абсолютно легитимна. Она создана на основе трех парламентских фракций: Партии регионов, коммунистов и социалистов в соответствии с требованиями Конституции. То, что к ней впоследствии стали присоединяться депутаты из других фракций, не противоречит закону. Однако сложившаяся сегодня политическая ситуация порождает юридическую казуистику, когда любое событие можно трактовать двояко."

Голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко: Питання про те, за яких умов президент може розпустити Верховну Раду, не врегульоване українським законодавствомМені здається, що аргументи, які нещодавно навів Зварич у своїй заяві про можливий розпуск парламенту у зв’язку з тим, що в Кабінеті Міністрів протягом 60 днів не призначено міністра закордонних справ, не достатні для відповідного указу президента. Взагалі, представником президента у Верховній Раді були висловлені дуже спірні тези. Поки що я не бачу дійсних підстав для розпуску парламенту й уряду.

Возможно ли создание газотранспортного консорциума между Россией Украиной и Германией или подобные заявления это ничто иное, как политические байки?

Фрагмент on-line конференции c Виталием Куликом.
...Как вы относитесь к черным спискам политиков на въезд украинцев в Россию, россиян в Украину? До каких пор деятели типа Лужкова смогут позволять себе вмешиваться во внутреннюю политику Украины?

Прес-конференція незалежного українського Центру правових ініціатив и експертиз "Правова держава"

Интерфакс-Украина

29.03.07, 12:00

О. Мироненко: Президент уже не викликає суддів до себе, а сам приїжджає до Конституційного суду і починає не консультувати, а повчати суддів, як їм жити й працювати, які рішення приймати сьогодні, завтра чи післязавтра.

Олександр Мироненко: «Перш за все хочу загострити вашу увагу на самому розумінні глибинного смислу поняття «незалежність». В широкому розумінні це поняття абстрактне. Незалежного у нас нікого і нічого немає, починаючи з пересічної людини і закінчуючи державою. Але сьогодні досить часто вживають поняття «незалежна держава», «незалежна преса», «незалежний журналіст», «незалежний суддя», «незалежний суд». Проте існувати у вакуумі нічого не може, у світі все взаємопов’язане. Нажаль, дуже часто вживане слово «незалежність» іноді допомагає у тому чи іншому державному органі, в тому числі й судовому «як мертвому припарка». Але цю абстракцію, яка зафіксована в Конституції й законах, перейшовши на юридичну, правову мову, дійсно можна конкретизувати.

У нас ні в Конституції, ні у праві не може бути незалежного Президента, депутата, міністра чи губернатора. Але є незалежний суд і незалежні судді. Це стрижень статусу судді, статусу того чи іншого суду, і в першу чергу, Конституційного. Без цього «привілею публічного характеру» суд існувати не може, тобто його діяльність втрачає сенс, якщо судді будуть поставлені в залежність від тієї чи іншої особи, або гілки влади.

Оцінка подій, що відбулися 27 березня залежить від методологічного підходу до розуміння незалежності. Минулий склад Конституційного суду України тричі розглядав і тричі приймав рішення стосовно змісту поняття «незалежність судової влади». Це було приблизно в 1999 році, коли ми чітко написали в рішенні Конституційного суду, що звернення народного депутата до суду по конкретній справі неприпустиме. Також було детально розтлумачено смисл понять «незалежність», «недоторканність судді», «вплив на суддів».

Тепер ми розтлумачуємо грудневе рішення Верховного суду 2004 року. Нагадаємо статтю 376 Кримінального кодексу, де чітко записано, що втручання в діяльність судів у будь-якій формі тягне за собою кримінальну відповідальність. Чи можна розглядати ті події, які відбулись, і ті речі, які говорились на зустрічі, як вплив на суддів з використанням службового становища?

Відтворимо розвиток подій: у понеділок 7 суддів, а саме: голова суду, два його заступники і чотири судді-доповідачі по найгостріших справах були запрошені до Президента. Представники деяких партій отримують сигнал про цю зустріч, піднімається скандал, і вона терміново відміняється. Більше того, Глава Секретаріату Президента, його прес-служба неодноразово заявляли, що ніяких зустрічей не планувалося і в перспективі не планується. Наступного дня ця зустріч відбувається, проте Президент уже не викликає суддів до себе, а сам приїжджає до Конституційного суду і починає не консультувати, а повчати суддів, як їм жити й працювати, які рішення приймати сьогодні, завтра чи післязавтра. Я як суддя у відставці, як юрист не можу це оцінювати інакше, як грубе втручання в правосуддя з боку глави держави, гаранта дотримання Конституції. Це був не просто вплив на суд, а спроба грубого цинічного втручання. Президент не може не знати, що такі зустрічі з вищими посадовими особами є формою тиску на правосуддя.

Наша громадськість повинна бути занепокоєна такими випадками, які, нажаль, ще зустрічаються в нашій практиці і зробити все залежне від неї, щоб таких випадків більше не було. З точки зору верховенства права такі зустрічі допускати не можна. Я маю на увазі не сам факт зустрічі, а її зміст».
© «Центр "Правова держава"». При использовании материалов ссылка на сайт обязательна.