Внески на пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, і на них не поширюється дія податкового законодавства

Закон&Бизнес (zib.com.ua)

24.02.07 - 2.03.07

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Житкова В.В., Маринченка В.Л., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,
ЗА УЧАСТЮ:
представника Дочірнього підприємства «Б.» науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «К.», представника Управління Пенсійного фонду України в м.Авдіївці Донецької області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку провадження за винятковими обставинами справу за позовом Дочірнього підприємства «Б.» Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «К.» (далі — ДП «Б.») до Управління Пенсійного фонду України в м.Авдіївці (далі — УПФ в м.Авдіївці) про визнання недійсними рішень,
ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2004 року ДП «Б.» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що підприємство зареєстровано платником єдиного податку і на підставі ст.6 указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 3.07.98 №727/98 (далі — указ Президента №727/98) не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Проте відповідач безпідставно нарахував збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, пеню та штрафні санкції, у зв’язку з чим рішення відповідача від 15.11.2004 №52, 53 та вимогу про сплату боргу від 17.11.2004 №Ю-88 заявник просив визнати недійсними.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Господарський суд Донецької області рішенням від 5.09.2005, залишеним без зміни постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2005, у задоволенні позову відмовив.

Судові рішення обгрунтовані тим, що указ Президента №727/98 не поширюється на спірні правовідносини, оскільки відносини із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування регулюються спеціальним законодавством, зокрема законами «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 №1058-ІV (далі — Закон №1058-IV), який набув чинності з 1.01.2004, та «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі — закон №400/97-ВР).

Постановою Вищого адміністративного суду від 10.05.2006 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано та постановлено нове рішення про задоволення позову.

У скарзі УПФ у м.Авдіївці поставлено питання про перегляд за винятковими обставинами постанови ВАС від 10.05.2006, її скасування у зв’язку з неправильним та неоднаковим застосуванням касаційним судом однієї й тієї самої норми права і залишення в силі рішень судів апеляційної та першої інстанцій.

Скарга УПФ у м.Авдіївці підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ДП «Б.» є суб’єктом підприємницької діяльності — юридичною особою, платником єдиного податку, який протягом січня —вересня 2004 року нарахував внески до ПФУ, виходячи з мінімальної заробітної плати — 205 грн. за кожного робітника, що працює, а не із суми фактично нарахованого фонду оплати праці за цей період. Сума несплачених за цей період внесків до ПФУ становить 24130,02 грн.

Задовольняючи позов ДП «Б.», касаційний суд виходив із того, що позивач як платник єдиного податку відповідно до п.6 указу Президента №727/98 звільняється від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32% від фактичних витрат на оплату праці працівників у зв’язку з тим, що цей збір він сплачує у складі сум єдиного податку.

Проте з таким висновком суду касаційної інстанції погодитися не можна.

Статтею 5 закону №1058-IV регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим законом визначаються:

принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню;

перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки;

порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків;

стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 ст.11 закону №1058-IV установлено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з п.1 ст.14 закону №1058-IV страхувальниками цих осіб є їхні роботодавці, які відповідно до ч.1 ст.15 цього закону є платниками страхових внесків та зобов’язані на підставі п.6 ч.2 ст.17 зазначеного закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У ст.18 закону №1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим законом; вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлені законом №400/97-ВР, яким разом із законом №1058-IV не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть установлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.

Указ Президента №727/98 регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами ст.15 «Прикінцевих положень» закону №1058-IV до приведення законодавства у відповідність із цим законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону. Положення ст.6 зазначеного указу про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Статтею 19 закону №1058-IV установлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що вимоги пенсійного органу щодо сплати внесків до Пенсійного фонду з суми оплати праці (грошового забезпечення) працівників обгрунтовані.

Касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права, у зв’язку з чим необгрунтовано скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції, які були ухвалені відповідно до закону. Тому постанова ВАС підлягає скасуванню, а ухвала апеляційного суду — залишенню в силі.

Керуючись стст.242, 243 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу Управління Пенсійного фонду в м.Авдіївка задовольнити.

Постанову ВАС від 10.05.2006 скасувати, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2005 залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п.2 ст.237 КАС.

© «Центр "Правова держава"». При использовании материалов ссылка на сайт обязательна.