Чи потрібна Україні нова Конституція?

Український правозахисний портал (upp.org.ua)

17.03.07

Сергій Затинний

Чи не кожна політична сила заявляє про написання нової Конституції. Важливо зауважити, що конституційні норми прагнуть виписати політики як ті, що знаходяться при владі, так і ті, що перебувають в опозиції.

Думки політичної еліти з приводу того, якою має бути Україна, яка потрібна країні форма державного правління неординарні. Дехто заявляє про створення парламентсько-президентської республіки (яка існує й на сьогодні), інші – парламентської чи президентської республіки, частина політиків сумує за положеннями Конституції України, що втратили чинність (тобто за президентсько-парламентською республікою).

Насправді, від форми державного правління залежить не лише розподіл владних повноважень між найвищими гілками влади, а й розвиток держави в цілому. Тому для того, щоб з’ясувати якою ж має бути Україна, розглянемо найбільш поширені форми державного правління світу.

Як уже зазначалося, нині найбільш поширені такі форми державного правління: парламентська, президентська та президентсько-парламентська (або парламентсько-президентська) республіки.

Парламентська республіка проголошує принцип верховенства парламенту, перед яким уряд несе політичну відповідальність за свою діяльність. Перевагами парламентської республіки є те, що суспільно-необхідні питання в державі вирішуються не одноособово, а колективним органом влади – парламентом. Проте, практика Європейських країн свідчить, що держави із зазначеною формою державного правління важливі або терміново необхідні питання розглядають, як правило, роками. Така ситуація звичайно не на користь держави, оскільки вирішення значущих питань відкладається на невизначений час. Це пов’язано з тим, що в парламенті перебувають різні політичні сили або й одна політична сила, представники яких не можуть знайти спільну думку по вирішенню питань. Як результат, заганяють його взагалі в глухий кут.

Президентська республіка. Президент обирається загальнонародним голосуванням, очолює уряд, але не може розпустити парламент. Обраний парламент тільки приймає закони, але має право накладати вето на президентські укази. Перевагами такої форми держаного правління є те, що державні питання вирішуються досить швидко. Оскільки, президент наділений повноваженнями, які дозволяють йому реально впливати на ситуацію (і на прийняття рішень) в країні. Недосконалість такої форми державного правління в тому, що президентська республіка зводиться до авторитаризму. Оскільки, долю країни вирішує фактично одна людина.

В президентсько-парламентській республіці (або парламентсько-президентській) присутні ознаки парламентської і президентської республіки. Такій республіці притаманні як одноособове вирішення державних питань, так і колективне. Оскільки, як уже зазначалося, певними повноваженнями наділений і президент і парламент. Тобто при президентсько-парламентській республіці (або парламентсько-президентській) швидке і правильне вирішення державних проблем залежить від ефективної співпраці президента і парламенту. В разі є її відсутності потерпає держава.

Людина на сьогодні ще не винайшла досконалої форми державного правління. Такої, яка б не тільки немала недоліків, а й була б ідеальною в повному розумінні цього слова. При будь-якій формі державного правління органи влади повинні працювати як єдиний злагоджений механізм.

Виникає цілком логічне питання: навіщо переписувати чинну Конституцію України? Навіщо шукати нові противаги між гілками влади та президентом? Політичним силам слід намагатися виконувати положення вже нині чинної Конституції. Зокрема, стаття 3 Останньої проголошує: „Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави”. Для належного виконання вказаних положень гілки влади мають самостійно об’єднувати свої зусилля, йти на поступки своїх політичних інтересів, а не врегульовувати свої відносини найвищим законодавчим актом держави. Права, свободи людини і громадянина задекларовані у Конституції та інших Законах України повинні посідати в країні першочергове місце, а не другорядне, яке вони на сьогодні займають у зв’язку з неможливістю політиків поділити владні портфелі.

Тому, саме співпраця всіх гілок влади заради вирішення значущих державних питань допоможе створити належні умови для розвитку Україні, а не обґрунтоване переписування Конституції України.

© «Центр "Правова держава"». При использовании материалов ссылка на сайт обязательна.