Знову регрес у верховенстві права в Україні

"Eurasia Daily Monitoring” , ІМІ

15.03.2007

Тарас Кузьо

4 березня 2005 колишнього міністра внутрішніх справ України Юрія Кравченко було знайдено мертвим з двома вогнепальними пораненнями у голову. Офіційний вирок – самогубство. Вже другий рік поспіль родина Кравченка веде приватне розслідування, зазначаючи, що самому зробити два постріла собі в голову неможливо, і що отже його було вбито, тому що він був ключовим свідком у вбивстві восени 2000 року журналіста Георгія Гонгадзе. Українські судово-медичні експерти, що знаються на стрілкової зброї, підтверджують цю версію.

Справа Кравченко спричинила велику полеміку щодо природи та кількості домовленостей, котрих було досягнуто під час перемовин за круглим столом, що послужили для розрішення суперечливих президентських виборів 2004 року. Особливо, чи надав Віктор Ющенко гарантій недоторканості президентові, чий строк закінчувався, Леонідові Кучмі, щоб гарантувати своє обрання на виборах 26 грудня 2004 . Така домовленість підірвала б платформу Помаранчевої коаліції, що стверджує верховенство права.

Надати недоторканості Кучмі під час Помаранчевої революції було б легким рішенням для Ющенка та союзників „Нашої України”, адже вони жодного разу не підтримали вимоги блоку Юлії Тимошенко оголосити імпічмент Кучмі за зловживання владою. Що ж позбавило ілюзій помаранчевих виборців більш за все - це те, домовленість про імунітет у грудні 2004 році , схоже, охоплювала набагато ширше питань, ніж просто кучмінської недоторканості.

Кравченко не єдиний посадовець, причетний до вбивства Гонгадзе, котрого застрелили, котрому дали виїхати за кордон, або кому дарували державні почесті. Генералу Олексію Пукачу, голові кримінального відділу стеження Міністерства внутрішніх справ, закидають, що він вивіз та вбив Гонгадзе. Пукач, як вважається, залишив Україну на прикінці 2004 року, Але підозри існують, що він, як і Кравченко, не є живим.

Колишньому прокуророві Міхаїлу Потебенько пощастило більш, ніж Кравченко та Пукачу. 16 лютого президентським указом йому надано державну медаль за «особистий вклад до вибудови правової держави, зміцнення законності, та правопорядку, та довгі роки видатної праці».

Потебенько був прокурором з липня 1998 по квітень 2002, три з п’яти років, коли президентський охоронець Микола Мельниченко прослуховував кабінет Кучмии, записуючи розмови, що потім покажуть причетність Кучми до смерті Гонгадзе. Європейський суд з прав людини вважає, що Потебенько фальсифікував розслідування та приховував докази, що доводять причетність вищих посадових осіб.

У Джеймстауні вдова Гонгадзе сказала, що нагородження Потебенько медаллю фактично є «амністією» людям, що стоять за вбивством її чоловіка. «Як на мене, ця нагорода – це сигнал, що можна вживати подібних незаконних дій в майбутньому», - додала Мірослава Гонгадзе.

Нагорода Потебенько також вібдиває розлад у адміністрації Ющенка, котра надає нагороду за вісім діб до того, як «Наша Україна» підписує угоду про єдність опозиції з блоком Тимошенко. Потебенько сприяв підготуванню фальсифікацій у кримінальній справі, через яку Тимошенко поместили до Лукьянівської тюрми з 13 лютого по березень 2001 року.

Дискредитовані посадовці епохи Кучми продовжують отримувати почесті навіть після Помаранчевої революції. Влітку 2005 року Донецький та київський олігархи Ренат Ахметов та Григорій Суркіс отримали державні медалі. Минулого місяця, Валентин Згурський, людина, котра допомагала лідеру соціал-демократів Віктору Медведчуку та Суркісу розбудовувати свої бізнес-імперії у Києві в 90-ті роки, також був удостоєний медалі.

Верховенство закону в Україні перебуває під загрозою, адже вищі посадовці продовжують вважати, що вони не мають відповідати за свої дії та що вони понад законом. Прем’єр-міністр Віктор Янукович каже, що звинувачення у виборчих фальсифікаціях у 2004 році „не мали успіху”. Януковича вважає, що звинувачення „не відбивають того, що фальсифікації мали місце, адже є 48 мільйонів мешканців та лише тисяча випадків”.

„Кримінальна відповідальність за злочини в сфері виборчого законодавства” М. І. Мельника, що її було надруковано минулого року у Києві, досліджує кримінальні справи, відкриті владою через фальсифікації виборів після Помаранчевої революції. 1 297 справ було відкрито прокуратурою проти виконавців. Жодної справи порушено проти організаторів. Серед виконавців суди визнали винними лише 265, та виконання їхніх вироків або відкладеного, або вони отримали амністію. Ющенко надав амністію, не маючи для цього жодних законних підстав, 23 вересня 2005 року підписав меморандум з Януковичем.

Прийшовши до влади 4 серпня 2006, уряд Януковича став діяти швидко. Вони поклали край дискусії щодо подальшої реприватизації майна олігархів, політика, котра розділила Ющенко та Тимошенко у 2005 році. Також закрили кримінальні справи проти вищих посадовців епохи Кучми, справи, котрі Партія Регіонів Януковича завжди називала „політичними репресіями”. „Наша Україна” виступила з заявою, що засуджує прокурора та стверджує, що „Судова система та законність в Україні все більше стає зброєю у захисті корпоративних інтересів Партії Регіонів”.

Проте, реальна проблема – то є відсутність реформи законодавчій системі та прокуратури. З Помаранчевої революції прокурори, котрих призначав президент, були або неспроможні, або не мали бажання продовжувати кримінальні розслідування щодо службових зловживань серед представників вищих еліт. Як міністр внутрішніх справ Юрій Луценко звинуватив прокуратуру у тому, що вони відтягують розгляд документів відносно кримінальних справ, котрі його їм подало міністерство. Тимошенко відкинула це пояснення як „дитячі розмови”.

З цього походять три висновки.

По-перше, повернення колишнього губернатора Сум Володимира Щербаня в Україну після поїздки до Сполучених Штатів у квітні 2005 року та закриття справи проти нього відразу після цього, підтверджує той факт, що вищих українських посадовців засуджують лише у Сполучених Штатах, і ніколи в Україні. У 2006 році суд США засудив колишнього прем’єр-міністра Павла Лазаренка до 9 років ув’язнення.

Друге, неспроможність зробити щось, щоб вирішити ці питання підірвала підтримку виборців Ющенка, котрий зараз має катастрофічно низькі рейтинги, 11%. У листопаді 2005 року за опитуваннями Центру Разумкова, одна третина українців західних та центральних районів були незадовільнена владою, через бездіяльність у цій сфері. Ці виборці переметнулися до блоку Тимошенко.

Третє, не притягнення до відповідальності з боку Ющенка відносно організаторів вбивства Гонгадзе та відсутність волі у на виконання резолюції №1516 Європейського суду по правах людини щодо дотримування верховенства права, підриває довіру міжнародної спільноти до того, що його підтримка курсу України на трансатлантичну інтеграцію є справжньою.

Установлення рівності перед законом було ключовою метою Помаранчевої революції, метою, котру сьогодні то є маловірогідним, що її втілюватимуть за влади Ющенка.

© «Центр "Правова держава"». При использовании материалов ссылка на сайт обязательна.