Але якщо Словаччині після відходу від справ Владіміра Мечіяра вдалось наздогнати своїх колег по Вишеградській четвірці за кілька років, то Україні без Кучми поки що не вдалось отримати від НАТО навіть План дій щодо членства. Власне, з цього ми і вирішили почати наше інтерв’ю з прем’єр-міністром Словаччини Робертом Фіцо, який минулого тижня відвідав Україну з коротким офіційним візитом.

Пане прем’єре, чому в Україні не відбувся так званий словацький сценарій, коли на зміну одіозному Владіміру Мечіяру прийшов уряд, котрий зміг провести стрімкі реформи й зрештою інтегрувати країну в ЄС і НАТО?

Я не раз оцінював внутрішньополітичну ситуацію в Україні, але я дотримуюся такого принципу, що не можна втручатися у внутрішні справи іншої держави. І я не маю досить інформації для того, щоб сказати, що саме відбувається в Україні. Це ваша внутрішня справа. Я можу сказати про Словаччину. А саме - після восьми років керування доволі твердого правого уряду, який практично турбувався про десять процентів людей, а більшість населення залишив поза своєю увагою, прийшов уряд з сильно вираженим соціальним відчуттям, і він має широку підтримку людей у суспільстві. Отож, я можу говорити про досвід Словаччини, але я не дозволю собі коментувати ситуацію в Україні.

Отже, жодних паралелей між Мечіяром і Кучмою?

Я ніколи не мав можливості зустрітися з паном Кучмою. Мені важко порівнювати деяких людей, але я думаю, що не неправильно робити щось таке, чого люди не сприймають і бояться. Тим не менше, я б не хотів коментувати політиків з України.

Добре, змінимо тему. З яких міркувань виходить сьогодні Словаччина у питанні інтеграції України в ЄС і НАТО – позиція вашого уряду тотожна польській?

Що стосується позиції Словацької Республіки, то ми повною мірою підтримуємо інтереси України щодо вступу до Європейського Союзу. Є різниця в поглядах між «великими» державами-членами, старшими країнами, які не відносяться до прихильників динамічного розширення ЄС, якого бажали б ми. Словаччина є наглядним прикладом того, що членство в Європейському Союзі може бути корисним і є корисним. Ми задоволені тим, що наша країна розвивається і просувається вперед. Ми хочемо побажати кожній державі таких можливостей розвиватись. А Україні – щоб вона здатна була виконати умови для вступу в Євросоюз, і стала його членом якомога швидше. Я хочу запропонувати наш досвід, незважаючи на те, що, він, мабуть не найкращий, оскільки ми робили чимало помилок при вступі до Європейського Союзу.

Що стосується НАТО, то Словацька Республіка зацікавлена в тому, щоб бути гідним членом цієї організації. Коли йдеться про допомогу Україні, то я хотів би зазначити, що словацьке посольство в Києві стане так званим контактним посольством для Північноатлантичного альянсу. Ми не можемо втручатися у внутрішні справи вашої країни, але готові допомагати, інформувати у такому обсязі, в якому ваша країна та ваш уряд будуть цікавитися цими питаннями. Якщо вони будуть дійсно перейматися інтеграцією в ЄС і НАТО, то ми будемо допомагати, а якщо інтерес буде меншим, то пристосуємося і до цього. Але, мені здається, що для України пріоритет має бути передусім в інтеграції до Європейського Союзу, а не НАТО.

Але ви під час свого візиту до Києва мали можливість більш ніж достатньо поспілкуватись з представниками української влади, в тому числі зі своїм безпосереднім партнером – прем’єр-міністром Януковичем. Відповідно, могли власноручно переконатись, чи він дійсно «переймається» такими питаннями, як інтеграція до ЄС чи НАТО, чи лише створює вигляд...

Якщо чесно, то на зустрічі з прем’єром ми зосередилися передусім на двосторонніх економічних питаннях. Сьогодні нас це цікавить найбільше. Про інтеграцію в Європейський Союз і НАТО я йому сказав те саме, що і вам. Плюс запевнив, що Словаччина підтримує амбіції України стати членом Світової торгової організації.

Що стосується інших питань, пов’язаних з інтеграцією вашої країни в ЄС і НАТО, то ми практично не торкнулись їх, і мені поки що складно оцінювати ступінь підготовленості вашої держави до певних процесів. Найбільш важливим вважаю те, що ми з прем’єром Януковичем домовились у травні або у червні провести засідання міжурядової комісії. Власне, на ній будуть обговорюватись питання, яким ми в Києві дали політичне світло.

Якщо взяти до уваги, що ця комісія не працювала п’ять років, то чи не складається у вас враження, що за розмовами про те, як Україна буде інтегруватись в ЄС, а Словаччина її підтримувати, обидві країни не особливо переймались реальним наповненням двосторонніх економічних відносин?

Я з вами згоден. Власне тому, ми і винесли це питання як один з ключових моментів на переговорах, а наша домовленість про засідання комісії у травні або в червні в Києві є насправді великим кроком уперед.

Але, наскільки я розумію, незважаючи на «дуже конструктивний підхід» прем’єра Януковича, поки що не вдається позбавитись одного з головних подразників у двосторонніх відносинах – маю на увазі Криворізький гірничозбагачувальний комбінат, в який словацька сторона вклала чималі кошти ще в радянські часи...

Ми говорили про це з паном прем’єром. На даному етапі, якщо я добре зрозумів, відбувається процес оцінки цього об’єкту. Тобто, визначається, якою має бути вартість комплексу, в розбудову якого вкладала кошти ще колишня Чехословаччина. дійсно вкладала кошти. Тут ми не маємо великих очікувань. Але були б дуже раді, якби цей комбінат все ж таки добудували, щоб на нього прийшов серйозний закордонний інвестор, а Словацькій Республіці повернули ту частку, яку вона як країна багато років тому вклала. Думаю, що все, що ми вклали не повернеться, але було б добре, якби ми отримали хоча б частину тих ресурсів. Прем’єр Янукович обіцяв, що це буде предметом переговорів на міжурядовій комісії в травні-червні.

Судячи із заяв Віктора Януковича після спілкування з вами, на переговорах ви жваво обговорювали і те, як Україна і Словаччина можуть взаємодіяти в питанні диверсифікації енергоресурсів. Кілька років тому, каспійська нафта могла потрапити в Європу, а саме на чеський НПЗ в Кралупах, через нафтопровід «Одеса-Броди», якби російська компанія ЮКОС не прибрала до свої рук словацький «Транспетрол». Щоб зрозуміти, чи можемо ми сьогодні «покладатись» на Словаччину у цій справі, скажіть будь ласка, чи поверне ваш уряд до квітня місяця 49% акцій компанії «Транспетрол» у державну власність?

Ситуація з «Транспетролом» непрозора. Ми попередньо були зацікавлені в тому, щоб держава володіла не тільки на попередніми п’ятдесят один відсоток, але й на тих сорока дев’яти відсотків, які належать «ЮКОСу». Ми поважаємо інтереси кількох товариств, які мають інтерес до цих сорока дев’яти процентів, і почекаємо на конкретні пропозиції від них. Я переконаний у тому, що якщо в травні або в черні буде вести переговори міжурядова комісія, то ситуація навколо «Транспетролу» буде вже остаточно вирішена, і з боку Словацької республіки не буде жодних перешкод для здійснення технічного експерименту з транспортуванням приблизно двадцяти тисяч тонн легкої нафти в чеському напрямку.

Але це все технічні аспекти. Для нас, насправді, дуже важлива політична угода з головою уряду України про те, що Україна готова імпортувати в Словаччину електроенергію, тому що через дії попереднього словацького уряду ми попали в ситуацію, коли змушені імпортувати двадцять процентів електроенергії. Що стосується нафти, я як політик вважаю, що Словацька Республіка не буде робити жодних перешкод у тому, аби транспортувалася легка каспійська нафта в Чехію, в Кралупи та в Німеччину. Всі технічні умови повинні вирішувати експерти та міжурядова комісія.

Оскільки нафтопереробні заводи в Словаччині на сьогодні приватизовані іноземними компаніми, ваша країна, як, власне і Україна, залежить від поставок енергоресурсів по системі «Дружба». В чому полягає стратегія словацького уряду на випадок перебоїв у поставках, що мали місце в останні два роки?

Ми вважаємо росіян, Російську Федерацію, партнером в питаннях, що стосуються транспортування нафти. В той же час, ми розуміємо, що подібні ситуації можуть виникнути і в майбутньому, і тому Словацька Республіка серйозно розмірковує над диверсифікацією поставок енергоресурсів. Нас абсолютно не влаштовує ситуація, коли внаслідок якогось політичного конфлікту на територію Словаччини не буде поступати нафта. Наприклад, кілька днів тому я відвідав Лівію, і ми там якраз говорили про те, як налагодити поставки нафти. Але я не думаю, що щось суттєво зміниться у майбутньому: Словаччина ще довго буде залежна від російської нафти.

Нещодавно президент Литви Валдас Адамкус ініціював створити спільно з Білоруссю і Україною проект альтернативного нафтопостачання на випадок перебою російських енергоресурсів. Словаччина схвалює подібні альянси транзитних країн?

Щиро кажучи, ми ще не обговорювали в уряді подібних проектів та пропозицій. Ми зачекаємо на висновки експертів, а потім вже будемо висловлювати свою позицію з цього питання. Я не можу говорити про те, чого не знаю.

Сьогодні Словаччина опинилась з Україною в схожій ситуації не лише в енергетичному плані. На території сусідніх країн Сполучені Штати мають намір розгорнути елементи американської ПРО. В Україні подібні плани вже викликали бурхливу дискусію, і представники уряду вже дали зрозуміти, що не схвалюють подібних ідей. В чому полягає ваша позиція?

Питання розміщення ПРО сьогодні обговорюються насамперед в контексті Чеської Республіку та Польщі. Консультації проходять дуже повільно, і це не таємниця, що такі об’єкти появляться в Польщі і Чеській Республіці. Те, що я хочу сказати з цього приводу, є моєю власною думкою, оскільки це питання ще не було предметом переговорів на засіданнях словацького уряду чи словацького парламенту. Так от, я особисто ніколи б не погодився з розміщенням таких систем на території Словацької Республіки. Я особисто думаю, що такі рішення про розміщення на власній території військових баз інших держав, це не проста справа, це те, що викликає агресію. Але згода наших сусідів - це внутрішня справа Чеської Республіки і внутрішня справа Польської Республіки.

Наскільки я зрозуміла, ні чехи, ні поляки не побажали проінформувати вас про свої наміри приютити елементи америкнаської ПРО на своїй території, не велись ніякі консультації і на рівні НАТО?

Про це рішення я дізнався з власних джерел інформації, якими володію як прем’єр. На вищому рівні поки що не було ніяких консультацій. Можливо, на нижчому рівні, на експертному, про щось і говорили, але політичного діалогу як такого не було. Взагалі, наша позиція в цих питаннях чітко простежується з того моменту, як ми відкликали своїх солдатів з Іраку.

Своїми словами ви фактично спростовуєте відому тезу колишнього міністра оборони США Дональда Рамсфельда, який розділив Європу на «стару» і «нову» і тим самим дав зрозуміти, що всі нові члени НАТО і ЄС – готові підтримати Америку в чи не кожному її починанні.

Я пам’ятаю, мене дуже здивував вислів пана Рамсфельда. Завжди треба усвідомлювати, що діють правила міжнародного права про суверенітет, про невтручання у внутрішні справи іншої держави, про самостійний вибір кожної країни на користь тієї чи іншої орієнтації. Такі вислови, на мій погляд, є дуже й дуже недоречними.

І останнє питання. Чи буде відстоювати Словаччина елементи асиметричного візового режиму для українців після входження до Шенгенської зони?

Шенген, в який Словацька Республіка планує вступити з початку наступного року, не має впливати на прагнення Словаччини і України розвивати добросусідські відносини і добрі прикордонні стосунки. Але нашим обов’язком є те, щоб ми згідно з вимогами Шенгенського договору врегулювали відносини з Україною. Тепер це асиметрична модель - нашим громадянам не потрібна віза, а українці отримують деякі види віз безкоштовно. Після нашого вступу до Шенгену буде обговорюватись інша модель.

Пропоную зачекати до того моменту, коли Словацька Республіка вже належатиме до шенгенського простору. Тоді й будемо вирішувати. Єдине, що я можу сказати, що ми вступатимо до Шенгену з 1 січня 2008 року і я буду останнім, хто перешкоджатиме розвитку відносин між Україною та Словаччиною.

© «Центр "Правова держава"». При использовании материалов ссылка на сайт обязательна.