Голова комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції Наталія Прокопович нещодавно у складі української парламентської делегації відвідала Європейський парламент і брала участь у відкритті виставки «Невідомий геноцид», яка проходила з 26 по 30 березня у вищому законодавчому органі євроспільноти. Чи підтримують євродепутати євроінтеграційні прагнення України і як відносяться до наполягання включити перспективу членства України в ЄС у майбутню розширену угоду, яку готує до підписання Брюссель і Київ? Чи робить все можливе нинішня українська влада для того, щоб швидше Україна інтегрувалась в ЄС і НАТО, і зокрема, щоб змінити ставлення населення до Альянсу в позитивну сторону? Які загрози несе пересічним українцям невизначеність України щодо вступу в НАТО й тривале перебування в «сірій» зоні між НАТО і ОДКБ? Як може Верховна Рада сприяти пришвидшенню інтеграції нашої держави до євроатлантичних структур? Чи готові євродепутати ухвалити резолюцію про визнання Голодомору геноцидом українського народу? Про це в ексклюзивному інтерв'ю «Дню» — Наталії Прокопович, яка є також головою Міжфракційної парламентської групи з питань упровадження Порогової програми та співробітництва з корпорацією «Виклик тисячоліття» (Millennium Challenge Corporation — MCC).

«Уряду потрібно активніше залучати громадськість, щоб Україна швидше просувалась на шляху євроінтеграції»

— Як ви вважаєте, дійсно уряд і правляча коаліція роблять усе можливе для того, щоб Україна якомога швидше просувалась в євроатлантичні структури? Чи використав уряд Януковича всі шанси на шляху до ЄС і НАТО?

— Якщо говорити про інтеграцію до Європейського Союзу, то, на мій погляд, коаліція використовує всі шанси. І вона дійсно активно працює на цьому напрямку. Слід віддати належне попередньому уряду, який підписав План дій Україна — ЄС і заклав чудовий фундамент для співпраці з Євросоюзом. Що стосується діяльності уряду прем'єр-міністра Віктора Януковича, то я можу сказати наступне. Поновлено склад Ради з адаптації українського законодавства до законодавства ЄС. Ми розглянули, що було зроблено раніше й погодили важливу і амбіційну програму на цей рік. У ній розписано, до яких директив повинні адаптувати українське законодавство, що саме маємо зробити, хто є відповідальним, які міністерства і відомства є головними у розробці тих чи інших документів. Під час перебування делегації наших парламентаріїв в Європарламенті, нам чітко сказали, щоб ми не робили, все відображається у законодавстві. Тобто маємо наближатися до законодавства ЄС, щоб українські закони відповідали acquis communautaire (доробок співтовариства).

На мій погляд, уже налагодилась плідна співпраця з ЄС як на рівні міжпарламентського співробітництва, так і рівні виконавчої влади. І коли засідання відбуваються в Україні чи за кордоном, то на них присутня складова як законодавчої, так і виконавчої влади.

Що стосується недопрацювань. Уряду потрібно ширше і активніше залучати громадськість, щоб Україна швидше просувалась на шляху інтеграції до європейських структур. Хочу відзначити, що комітет ВРУ з питань європейської інтеграції працює на цьому напрямку. Створено громадський консорціум, до складу якого входять понад 10 організацій, з якими проводимо «круглі столи» з окремих питань. Представників цих організацій залучаємо в якості аналітиків, членів науково-експертної ради, яка працює при комітеті.

Уряд не надто вдало працює в плані інформаційної підтримки серед населення ідеї європейської інтеграції. Багато років на це виділялись невеликі кошти. Хочу зазначити, що дуже погано, що у Міністерства закордонних справ були забрані кошти, призначені на просування інформації про Україну за кордоном. Вважаю нелогічним, що уряд передав їх Міністерству освіти. Я порушувала це питання на засіданні за участю прем'єр-міністра Віктора Януковича та першого віце-прем'єр-міністра Миколи Азарова, але поки що, як кажуть, віз і нині там.

Тепер наші зарубіжні колеги наголошують, що дуже багато проблем виникає через те, що вони не знають, що конкретно відбувається в Україні, що робимо, що хочемо робити, над яким законодавством працюємо, які стратегії приймаємо?

Євросоюз для нас є найстратегічнішим партнером

— Ви були у складі української парламентської делегації, яка нещодавно побувала в Брюсселі. Чи побачили ви серед євродепутатів підтримку членства України в ЄС чи включення такої перспективи в майбутню угоду?

— Ми спеціально сформували групу з представників різних фракцій. Наш парламентський візит збігся у часі з перебуванням прем'єр-міністра Віктора Януковича та міністра закордонних справ Арсенія Яценюка в Брюсселі і відкриттям виставки у Європарламенті «Невідомий геноцид українців» приуроченої до роковин трагедії — Голодомору в Україні. Європейці навіть назвали це тижнем України в Європейському парламенті.

Наша делегація зустрілася з делегаціями всіх партій у Європарламенті, багатьох комітетів, із представниками і послами окремих країн. Всюди відбулися змістовні бесіди і хочу сказати, що є підтримка євроінтеграційних планів України. Але головним питанням залишається питання політичної стабільності в Україні. Хоча складом своєї делегації ми навіть старалися показати, що політичні питання є тимчасовими. Тобто проблеми є, але вони будуть вирішені і яка б коаліція сьогодні чи завтра не була при владі, всі разом сповідуємо те, що наше майбутнє — Європейський Союз. І це чудово сприймалося всіма. Тому саме тут, вважаю, ми добре спрацювали.

Ми не домовляючись говорили про одне й те саме. Що Україна дуже багато зробила на шляху євроінтеграції, давно ухвалила євроінтеграційний курс і кожного року підтверджує своє рішення, що ми йдемо до членства в ЄС. Євроінтеграційні бажання висловлюють не лише Президент і прем’єр, але й парламент, проголосувавши 399 голосами за інтеграцію в Євросоюз. Хочу зауважити, що Україна вже переросла партнерство і співробітництво. Ми не наголошуємо на конкретній даті членства. Ми стверджуємо, що виросли і у наступній угоді має йтися про асоціацію. Хочу підкреслити, що Україна долучається постійно до директив і заяв Європарламенту. На сьогодні ми підтримали майже 95 відсотків заяв. Тобто апріорі вже можна розглядати, що ми є політично асоційованими. Що стосується економічної інтеграції, то зі вступом до Євросоюзу Румунії і Болгарії товарообіг між Україною і ЄС складає понад 34 відсотки від загального обсягу нашої країни. Це означає, що Євросоюз для нас є найстратегічнішим партнером. Понад 70 відсотків інвестицій надходять в Україну саме з країн Європейського Союзу. То про що мова? Цифри самі за себе говорять, що ми вже давно економічно інтегруємось. Якщо ми станемо членами СОТ, а ми для цього все зробили, то всі, з ким ми зустрічалися в Європарламенті, наголошували на тому, що дуже швидко наступним етапом стане створення зони вільної торгівлі. Ось такі кроки, як сказав прем’єр, повинні бути практичними.

«...Не хочемо бути прохачами і не розглядаємо членство в єс як можливість отримати якусь допомогу»

— Якщо перспективи членства в ЄС не буде внесено в майбутню угоду, чи може це уповільнити бажання України інтегрувати до Євросоюзу?

— Якщо наші пропозиції увійдуть до тексту нової угоди, то це буде просто ще одним додатковим стимулом для нашої подальшої роботи. І своєрідним сигналом, що євроспільнота дійсно нас підтримує. Це звісно приглушить ті голоси, які почали з осені підніматися про те, що «бачте, нас ніхто не чекає». Нас чекають! Повірте мені.

Ми постійно наголошуємо на тому, що не хочемо бути прохачами і не розглядаємо членство в Європейському Союзі як можливість отримати якусь допомогу чи ще щось. Україна — партнер ЄС, а членство в євро спільноті — це просто можливість зняти якісь бар’єри, кордони у багатьох питаннях, щоб плідніше співпрацювати. А Україна має великі можливості для партнерства, і Євросоюз значно зацікавлений у цьому.

«Якби Україна підписала пдч, то взяла б на себе додаткові зобов’язання...»

— Чи не втратила, на вашу думку, Україна шансів на шляху інтеграції в НАТО? Як ви оцінюєте не використаний Януковичем шанс, коли Україна могла перейти до вищого рівня співпраці з НАТО — Плану дій щодо членства в Альянсі (ПДЧ)?

— Ні, шанси не втрачені. Переконана, що шанс у держави залишається. Останнє повідомлення зі США — законопроект на підтримку низки країн, зокрема, України та Грузії, які розглядаються як потенційні члени Альянсу, — є позитивним сигналом. Натомість можна говорити про те, що змарнований час. І це відносимо до втрат. Тим більше, якщо дивитися на шлях країн останньої хвилі розширення Євросоюзу, то їхньому вступові до спільноти передувало приєднання до НАТО. Вступ держави до НАТО відображається на рівні демократії, економічного зростання, інвестиційних потоків. Тобто підкреслю, що ми втратили час. Якби Україна підписала План дій щодо членства, то вже взяла б на себе додаткові зобов’язання. У такому разі ми могли б працювати над цими питаннями і мати підтримку, у тому числі з боку Альянсу. Тим більше, що дуже багато питань з європейської і євроатлантичної інтеграції накладаються одне на одне.

«Наші люди майже не володіють питанням, чим є сьогоднішнє НАТО...»

— Як ви вважаєте, чому українська еліта зараз не може дійти консенсусу щодо необхідності вступу до НАТО?

— Мені здається, тут є два моменти. По-перше, ми не повинні знімати економічну пов’язаність з Російською Федерацією. Багато представників нашої еліти мають бізнес з представниками російської еліти. Але що найголовніше — Росія використовує економічні важелі впливу (зокрема, енергоносії) на політику України. І це значно впливає на економічну і політичну незалежність України. Хоча, слід підкреслити, що Росія набагато активніше співпрацює з НАТО, ніж Україна. Подивіться на склад російської делегації в НАТО, йдеться про більш як 120 осіб, які працюють у місії РФ при Альянсі. Тим часом, в українській місії працює приблизно 25 чоловік.

Друга складова полягає в питаннях виборчих гасел. Ми тривалий час протистояли один одному під час виборів. І тоді йшлося не про ідеї, а, швидше, про принципи. Якщо одна сторона виступала «за» НАТО, то інша сторона активно використовувала гасла «проти» НАТО. Це пояснюється тим, що наші люди майже не володіють питаннями, чим є сьогоднішнє НАТО, і які вигоди Україна може отримати від членства в Альянсі. На ментальному рівні у багатьох українців закарбувалося поняття, що НАТО — ворог. Скільки років працювала радянська пропаганда над тим, що НАТО — постійний агресор і ворог Союзу. Часи змінилися, але, на жаль, у свідомості українських громадян це залишилось. Цим надто маніпулювали упродовж виборів. Не так багато часу минуло після парламентських перегонів і ще немає можливості у представників нинішньої коаліції, щоб перевернути, як то кажуть, свою позицію і налаштуватися на інший шлях. У цьому полягає проблема.

— Чи робиться урядом достатньо, щоб змінити ставлення населення до НАТО в позитивну сторону?

— В країні затверджена «Державна програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004 — 2007 роки». Думаю, слід посилити цю роботу і залучити до неї більше громадських організацій. Тоді ліпше вдасться донести людям інформацію про нинішнє НАТО. Тільки за таких умов українські громадяни приймуть обґрунтоване і зважене рішення.

Якщо подивимося, що таке сьогодні Організація північноатлантичного договору, саме так перекладається з англійської мови NATO, то побачимо, що за останні три-чотири роки Альянс переглянув свою стратегію, змінив напрямки своєї діяльності. Якщо раніше Альянс займався питаннями захисту країн-членів від можливої агресії, то тепер більше переймається питаннями боротьби з тероризмом, врегулюванням кризових ситуацій. Звичайно, не відкидається і військова складова. НАТО виконує місії в Афганістані, Косово і деяких інших країнах.

Перебування в стані невизначеності негативно впливає на розвиток економіки

— На вашу думку, що означає для простих українців, суб’єктів підприємницької діяльності, тривала невизначеність України щодо вступу в НАТО і, як наслідок перебування в «сірій» зоні. З однієї сторони, між Альянсом демократичних країн — на заході, а з другої сторони, між Організацією договору колективної безпеки — на сході?

— Перш за все, перебування в стані невизначеності негативно впливає на розвиток економіки. Тому що люди не знають, яким чином їм розвивати свою підприємницьку діяльність. Ми навіть сьогодні чітко не розказали громадянам, що нам дасть членство у Світовій організації торгівлі. Або що українським підприємцям дасть зона вільної торгівлі? Які вигоди будемо мати, якщо станемо членами Альянсу? Люди цього не знають. Крім того, ми втрачаємо дуже багато фінансової підтримки, яка могла б надійти, зокрема, і для суб’єктів підприємницької діяльності.

Верховна Рада повинна слідкувати за виконанням програм інформування населення

— Що може зробити парламент, щоб сприяти інтеграції України в європейські і євроатлантичні структури?

— Верховна Рада повинна слідкувати за виконанням названих програм інформування населення і допомагати проводити дискусійні клуби, співпрацювати з громадськістю, засобами масової інформації та розповідати, що таке — інтеграція в європейські і євроатлантичні структури. Також потрібно робити свого роду аналіз вигод і затрат від того чи іншого рішення.

Зараз працюємо над організацією при Верховній Раді Європейського інформаційного центру. Йдеться також про створення інформаційного сайту, на якому буде повна інформація про те, що таке Європейський Союз, які структури там працюють, які цінності там сповідуються, які плани в ЄС, як змінюється законодавство, що таке acquis communautaire. Такі знання потрібні, зокрема, й для підприємців, які, на жаль, не завжди орієнтуються у тих нормах і стандартах, що діють в Євросоюзі, і які ми хочемо запровадити в Україні. На цьому сайті буде інформація і для наших західних колег про те, що робиться в Україні, які плани з адаптації розробляються, які стратегії опрацьовуються.

Плануємо, щоб Європейський інформаційний центр був відкритою структурою, проводив, скажімо, круглі столи, конференції, громадські слухання, та ще щоб він став джерелом новин для всього суспільства, громадських організацій, засобів масової інформації.

«...сподіваюсь, що декларація про міжнародне визнання голодомору в Україні як геноциду стане офіційним документом європарламенту»

— Ви брали участь у відкриті виставки «Невідомий геноцид українців», яка проводилася з 26 по 30 березня в Європейському парламенті. Зрозуміло, що ви спілкувалися з багатьма євродепутатами. Як ви гадаєте, чи вже скоро Європарламент ухвалить резолюцію чи декларацію про визнання Голодомору в Україні геноцидом проти українського народу?

— Я думаю, що всі візити саме у цей період дуже посприяли цьому. Під час зустрічей ми розповідали нашим європейським колегам про Голодомор. Важливо, що прем’єр-міністр України також виступив на відкритті виставки «Невідомий геноцид українців». Показовою була промова віце-президента Європейського парламенту Марека Сівеця. У своєму виступі я закликала європейських колег підписатися під Декларацією про міжнародне визнання Голодомору в Україні (1932—1933) як геноциду. Наступного дня, проходячи повз виставку, я побачила, що європарламентарії підписуються під цим документом. Протягом п’яти хвилин, як ми стояли, підходили люди і питали: це тут можна підписатися під Декларацією? Чесно кажучи, у мене навіть сльози на очах були. Дуже приємно, коли ти зробив справу, в яку люди повірили. За два дні виставки майже 150 депутатів підписалися під Декларацією. Тому, сподіваюсь, що необхідна кількість підписів буде зібрана. І тоді Декларація про міжнародне визнання Голодомору в Україні (1932— 1933) як геноциду стане офіційним документом Європарламенту.

— Як ви вважаєте, наскільки ефективно працює Україна — уряд, парламент, — щоб до 75-річчя трагічних подій Голодомор був визнаний геноцидом українського народу в світі і, зокрема, в ООН?

— Я думаю, що ми повинні ще більше працювати. А з подібними виставками треба об’їхати всі країни ЄС. Наприклад, така експозиція була проведена в багатьох містах Польщі. Варто домовитися про те, щоб фільм про Голодомор показали по телебаченню в країнах Європейського Союзу. Це б дуже серйозно вплинуло на європарламентаріїв. Було б добре, якби при наших посольствах організували подібні виставки. Адже небагато для цього треба. Є плакати, є фільм і слід це обов’язково зробити.

«... зацікавленість вкладати кошти в Україну є»

— Ви брали участь у нещодавньому «Українському інвестиційному саміті» у Лондоні. Чи побачили ви там зацікавленість у британських інвесторів вкладати кошти в Україну? Можливо, ви зрозуміли, що їх стримує робити інвестиції в Україну?

— Якщо рік тому в «Українському інвестиційному саміті» у Лондоні брало участь 450 осіб, то цього року на сотню більше. Тобто зацікавленість до України зростає. Кошти вкладаються і будуть вкладатися в Україну. В ході інвестиційного саміту було дуже багато цікавих доповідей для представників бізнесу. Але ви ж знаєте, що все відбувається в кулуарах. Я була на цих зібраннях, починаючи з 1990-х років, коли Інститут Адама Сміта організував інвестиційне вікно в Україну. Якщо раніше люди більше слухали, то сьогодні вони більше спілкувалися між собою. Це, на мій погляд, дуже позитивна тенденція. Знаю, що багато наших підприємців вже отримали пропозиції від західних колег. На цьому саміті були представники Європейського інвестиційного банку, міжнародних банків та окремих видів бізнесу. Тому я вважаю, що зацікавленість вкладати кошти в Україну є. Але якщо дестабілізація ситуації в Україні продовжиться, то знову отримаємо паузу. Ви знаєте, що окремі бізнесмени розробляють стратегію на певний період часу розвитку. Вони визначають перспективи для себе, куди можуть піти і вкласти кошти. Хочу підкреслити, що в них завжди є альтернатива. Або піти в Україну, або в Китай, або в якусь іншу країну.

«Виконання порогової програми відкриє можливість отримати кошти на економічний розвиток і боротьбу з бідністю»

— Наприкінці минулого року в США прем’єр Янукович підписав програму подолання корупції в Україні, відому як Порогова. Чи працює ця програма?

— Хочу підкреслити, що Порогову програму нам ніхто не нав’язував. Це була ініціатива України. Програму розподілено на чотири головні компоненти: здійснення судової, адміністративної, регуляторної реформ, а також реформи у вищих освітніх закладах. Окремим компонентом є підтримка засобів масової інформації. Ця п’ята складова фінансується для того, щоб відкрити можливість для незалежної оцінки з виконання основних чотирьох компонентів. Для адміністрування програми створена Рада, до складу якої входять представники Секретаріату Президента і Кабінету Міністрів, відповідних міністерств, органів судової влади, парламенту. Також створена Міжфракційна парламентська група з питань упровадження Порогової програми та співробітництва з корпорацією «Виклик тисячоліття» (Millennium Challenge Corporation — MCC). Вже почали працювати проекти технічної допомоги, в рамках яких є компоненти, які окремо фінансуються, і які підзвітні Раді. Вся відповідальність з реалізації програми покладається на українську сторону. На впровадження Порогової програми, яка буде працювати два роки, виділено 45 млн. доларів США. У листопаді цього року відбудеться наступне засідання МСС у Вашингтоні і буде проведена перша проміжна оцінка нашої роботи в Україні. По кожному з чотирьох напрямків затверджено перелік законопроектів, над якими маємо працювати. Формуємо також робочі групи, до складу яких входять і представники Ради. Успішне проведення боротьби з корупцією, виконання Порогової програми відкриє можливість отримати кошти на економічний розвиток, боротьбу з бідністю. Тобто перейти до виконання так званої програми «Компакт». На попередньому засіданні Ради директорів МСС Україну включили до переліку держав, що можуть отримати цю фінансову підтримку. Це допомога майже у мільярд доларів США. Це не кредит, а просто подарунок Україні на розвиток економіки.

— Що має зробити Україна, щоб отримати такий подарунок?

— Виконати Порогову програму. Без цього «Компакту» не буде.

— До речі, як буде проводитися оцінка, зменшилась корупція чи ні?

— Існує затверджена МСС методика, за якою щороку робиться така оцінка. Для її проведення залучається незалежна організація. Якщо чергове засідання МСС, заплановане на листопад цього року, то саме до того часу має бути здійснене оцінювання. Тому маємо багато зробити. У боротьбі з корупцією ми — єдині: і парламентарії, і політики, і підприємці. Нам надали можливість, інструменти, фінанси, і ми використаємо цей шанс з успіхом для України.

© «Центр "Правова держава"». При использовании материалов ссылка на сайт обязательна.