Зі вступним словом виступив директор Інституту, член-кореспондент НАН України О. Копиленко.

З базовими доповідями виступили академік НАН України, радник Прем'єр-міністра України Ю. Пахомов та головний науковий співробітник Інституту законодавства, професор В. Черняк.

У доповідях та виступах учасників "круглого столу" дано глибокий

науково-експертний аналіз причин зазначеної проблеми, її негативний вплив практично на всі сфери суспільного життя. На прикладі показових історичних екскурсів та досвіду інших країн світу (США, Японії, Китаю, Німеччини та ін.) демонструвалася згубність економічного пригнічення зайнятого населення та водночас наводилися законодавчо-правові моделі стимулювання високопродуктивної праці на базі запровадження заробітної плати, яка забезпечувала високі стандарти життя. Зазначалося, що обмежувально-стримувальна політика щодо руху в напрямку дотримання міжнародних стандартів оплати праці тугим зашморгом душить виробництво, оскільки за наявності дешевих робочих рук власники підприємств не зацікавлені у запровадженні інноваційних технологій і розвиткові матеріально-технічної бази, а самі трудівники - у підвищенні продуктивності праці. Водночас украй низька оплата праці відчутно гальмує платоспроможність населення України і процеси формування самодостатнього внутрішнього ринку. Нині пануючою є ситуація, за якої лібералізовані ціни майже на всі товари, окрім вартості товару "робоча сила". Відсутній зв'язок між кількістю та якістю праці та її

оплатою.

Відзначено як реальний недолік, що Україна до цього часу не ратифікувала Міжнародну конвенцію щодо встановлення погодинної мінімальної заробітної плати. Держава спромоглася лише на законодавче унормування мінімальної заробітної плати на основі вочевидь заниженого прожиткового мінімуму, що жодним чином не розв'язує проблему перетворення винагороди за працю на

справжній стимул зростання її продуктивності та головну складову забезпечення відтворення кваліфікованої робочої сили. Справедливою є лише така оплата праці, яка забезпечує громадянинові спроможність підтримувати добробут своєї родини на соціально прийнятному рівні, включно з можливістю забезпечити сім'ю житлом, завершеною освітою і медичним обслуговуванням у ринкових умовах.

Учасники "круглого столу" рекомендували передусім законодавчо-правовими засобами створити умови, за яких таке аномальне явище, як бідність працюючого населення, стане неможливим.

Заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень, член-кореспондент НАНУ Е. Лібанова вказала, що низька ціна найманої праці допустима лише в умовах глибокої економічної кризи, якої в Україні нині не спостерігається. Політика непомірної експлуатації трудівника є абсолютно безперспективна, якщо не сказати загрозлива. Е. Лібанова окреслила основні напрями посилення державного впливу в запровадженні міжнародних стандартів у політиці оплати праці.

Конструктивні пропозиції з розв'язання обговорюваної проблеми вніс професор Національного університету імені Тараса Шевченка П. Єщенко, зазначивши, що зростання оплати праці й підвищення добробуту українських громадян має не лише соціальне значення, а водночас є найефективнішим способом підвищення конкурентоспроможності української економіки на зовнішніх ринках.

Глибокими теоретичними узагальненнями були наповнені виступи професорів Білої, Дудченка, Любича, Шевчука, доцентів Соскіна, Розинки, Харизашвілі та інших. Зокрема, було оприлюднено вкрай несприятливі для нас результати порівняння питомих витрат на оплату праці в Україні та розвинених державах, наведено висновки з економіко-математичного моделювання, за якими рівень заробітної плати у виробничій сфері має бути вищий принаймні втричі.

Учасники "круглого столу" констатували, що вкрай низька оплата праці не лише є несправедливою, а водночас гальмує платоспроможність населення України і стримує процеси формування самодостатнього внутрішнього ринку. Тому потрібно

на законодавчому рівні гарантувати реалізацію заробітною платою

соціально-економічних функцій, яких вона досі не набула. Йдеться про такі функції заробітної плати, як відтворювальна, стимулююча і регулююча.

Висловлено пропозиції з механізмів набуття заробітною платою притаманних їй вищезазначених соціально-економічних функцій. Як реальну спонуку до цього рекомендувалося законодавчо встановити межу, згідно з якою частка заробітної плати в собівартості виробленої продукції має становити в середньому не менш як 25 відсотків з диференціацією по галузях економіки.

Потрібно невідкладно створювати цілісну правову базу організації заробітної плати на європейському рівні, повернувши їй призначення як найважливішого чинника високоякісної, продуктивної праці та гідного життєвого стандарту, основоположного чинника соціально-економічного оздоровлення українського

суспільства.

© «Центр "Правова держава"». При использовании материалов ссылка на сайт обязательна.