Як уже повідомляв ІМІ, нещодавно Київ та Львів із робочим візитом відвідала представниця міжнародної правозахисної організації ARTICLE 19 Ануш Бегоян, аби промоніторити перебіг одного з проектів на території України.

У Львові та Києві пані Бегоян зустрілась із місцевими журналістами, які пишуть на екологічну тематику, а також із юристами і експертами львівських правозахисних організацій – „Екологія. Право. Людина” та „Бюро екологічних розслідувань”.

У інтерв’ю ІМІ Ануш Бегоян люб’язно розповіла про деталі і принципи роботи ARTICLE 19.

-- Ануш, скажіть, наскільки великою є ваша організація Article 19? Чи має Article 19 вплив на внутрішні політики держав щодо свободи слова та інформації? І якщо такий вплив є, то наскільки він є суттєвим?

-- Ми проводимо моніторинги, дослідження, лобістські кампанії, встановлюємо стандарти та виступаємо у судах на боці свободи слова – там, де вона підпадає під ризик. Також ми маємо багаторічний досвід організації та проведення тренінгів для держслужбовців, НГО та представників мас-медіа, в тому числі і з СНД.

Часто нам доводиться впритул працювати з представниками урядів для надання їм допомоги у розробці національних законодавств, заснованих на найкращому міжнародному досвіді. Організації громадянського суспільства часто використовують наші дані з наших заяв, відкритих листів і аналітичних звітів для проведення своїх кампаній.

Це не завжди легко -- визначити ступінь прямого впливу нашої роботи на політику урядів, оскільки ми є частиною взаємопов'язаної мережі організацій (місцевих і міжнародних), що працюють у сфері захисту свободи слова. Проте, наша робота, як на місцевому так і на міжнародному рівні, вносить свій внесок до привертання уваги до випадків порушення свободи слова і інформації для поліпшення ситуації в цій області і встановлення вищих стандартів свободи інформації.

-- Що саме ви робите в СНД?

-- Там ми провели серію семінарів зі свободи слова, місцевих законодавств з питань мас-медіа, і міжнародних стандартів свободи слова та інформації для журналістів, юристів і суддів. Ми отримали позитивні відгуки на наші семінари, а декілька учасників відзначили, що ці заходи допомогли їм в застосуванні принципів свободи слова і прозорості в їх роботі. Крім того, у ряді випадків (Молдова, Вірменія і Україна) низку наших рекомендацій щодо ухвалення законів про мас медіа за міжнародними стандартами було прийнято до уваги законодавцями, які включили ці рекомендації до фінальних версій законів.

Ми завжди тісно працюємо з місцевими організаціями і розвиваємо нашу політику та програми в співпраці з нашими місцевими партнерами. В цьому випадку ми обопільно отримуємо користь від досвіду кожного.

-- «90-ті роки стали десятиліттям "переходу", протягом якого були розпочаті істотні демократичні реформи, значно покращали такі цивільні права населення як свобода висловлювання думки, свобода слова і інформації». – таке бачення 90-х років описане на сайті вашої організації. Як Ви вважаєте, України ці трансформації стосуються?

-- Так, звичайно. Ця заява відноситься до «переходу», що відбувався в 90-і роки в посткомуністичних країнах і, природно, це торкається і України теж. У згаданій цитаті з нашого сайту також ідеться про те, що за минулі декілька років посткомуністичні еліти зуміли об'єднати свої сили і в багатьох країнах з'явилася така форма управління, яку можна назвати напівдемократією. Це означає, що права людини і демократичні цінності передбачаються законом, а на практиці -- зазвичай ігноруються.

Ця заява відображає загальні тенденції пост-комуністичних країн і потрібно відзначити, що величина і рівень цих процесів неоднакові для різних країн СНД. Хоча в Україні все ще багато проблем, проте було багато значних досягнень з часу помаранчевої революції, зокрема в сфері свободи слова.

-- Наскільки сильно може впливати неурядова організація така, як ваша, на наявність або відсутність вищеперелічених свобод в країнах, де працюють ваші проекти? Чи реально змінити що-небудь на краще в Росії?

-- Вплив громадських організацій може бути різним -- залежно від обставин, поточної політичної ситуації в певній країні, а також залежно від міжнародної ситуації. Очевидно, що в деяких країнах працювати важче. Це може залежати від відсутності політичної волі в уряді, або ж від якихось інших чинників. Та ми віримо, що підтримуючи міжнародну увагу на проблеми і постійно нагадуючи урядам країн про їх міжнародні зобов'язання і обов'язки по відношенню до населення приводить до результатів.

Як я сказала вже, в одних випадках ми можемо бути ефективнішими ніж у інших, але ми не повинні відмовлятися працювати в жодній з країн, незважаючи на перешкоди.

В своєму недавньому інтерв’ю Article 19 Голова Союзу з Прав Людини в Білорусі і Віце-голова Об'єднаної Громадянської Партії Людмила Грязнова зазначила: «продовження кампаній і привертання уваги міжнародного співтовариства до ситуації навіть в найбільш проблемних державах може допомогти поліпшити цю ситуацію -- через тиск на уряди країн і постійну підтримку громадянському суспільству в цих країнах».

У Росії ми співпрацюємо з місцевими організаціями, у яких є контакти серед депутатів і інших впливових людей. Російський уряд однозначно не дуже налаштовано на діалог на даний час. Наша стратегія в Росії – це робота в основному на місцевому рівні. Наприклад, ми взаємодіємо з воронежською організацією "Центр Захисту Прав ЗМІ". Разом з ними ми провели тренінги для суддів, юристів і журналістів. Наші партнери також працювали впритул з держслужбовцями, для того, щоб зробити їх установи відкритішими. Ці проекти дали добрі результати і привели до того, що:

журналісти стали обізнані в своїх правах; юристи краще захищають журналістів в судах; судді в своїй роботі стали більш обізнаними в Європейській Конвенції про Права Людини; держслужбовці стали відкритішими по відношенню до громадськості.

-- Якщо порівнювати і давати оцінку станові свободи слова і інформації в Україні до «помаранчевих» подій і після – якою може бути ваша оцінка? Чи моніторила тоді Article 19 ситуацію?

-- Так, звичайно. Article19 ретельно проводить моніторинг ситуації в країні. Ми працювали на Україні до помаранчевої революції (з 2001 р.) і продовжуємо працювати й зараз. Відразу ж після революції ми відзначили поліпшення ситуації зі свободою слова в Україні.

У той час ми проводили моніторинг ЗМІ протягом різних етапів виборів і після революції відмітили, що освітлення виборів було об'єктивнішим.

Проте зараз ми часто чуємо суперечливі думки про ситуацію в Україні; деякі представники українського громадянського суспільства вірять в те, що початковий імпульс, створений революцією, загублено, та і політична воля уряду змінилася -- з серпня минулого року. Тим часом інші думають, що відбувається значна деградація у відносинах держслужбовців і те, що вони повертаються до радянського типу роботи, стаючи все закритішими і віддаленими від громадськості.

На цьому етапі досить таки складно оцінити ситуацію, оскільки новий кабінет уряду почав працювати всього кілька місяців тому. Проте я би хотіла висловити нашу надію, що Україна продовжить свій прогрес у бік демократії і плюралізму, розвитку демократичних інститутів і встановлення нового мислення і нової політичної культури.

Упродовж останніх 20 років Україна та інші пост-комуністичні країни проходили через дуже нелегкий перехідний період. Перехід цей був важкий тим, що відбувалося зіткнення між спадщиною комуністичного минулого, що залишило людей з масою комплексів і фобій з одного боку, і нової системи цінностей -- з іншого. Я думаю, що після стількох років комуністичного «похмілля» настав час більш усвідомленого і стійкого прогресу на шляху до демократії.

--Знаю, що зараз в Україні розпочато проект Article 19 і він стосується доступу до однієї з найважливіших інформацій – екологічної. Розкажіть детальніше про цей проект.

Article 19 і наші партнери в Україні «Екоправо Київ», ініціювали цей проект для поліпшення громадської участі в розробці екологічної політики шляхом стимулювання виконання місцевого законодавства і міжнародних документів, таких як Орхуська Конвенція (вона стосується доступу громадськості до екологічної інформації і участі в ухваленні рішень з питань навколишнього середовища – О.Д.).

Метою проекту є просування свободи інформації шляхом пов'язання її з проблемами, що впливають на повсякденне життя людей, в даному випадку шляхом сприяння праву громадськості отримувати інформацію стану екології. Проект також включає обговорення питань екології і економічного розвитку, дотримуючись думки, що економічний розвиток і розвиток людини не можуть бути стійкими без права громадськості на безпечне навколишнє середовище, включаючи чисте повітря і воду. Цей проект буде зосереджений в трьох основних областях: Київською, Донецькою і Львівською. Проект фінансується програмою Європейською Комісії TACIS по Побудові Інституційного Партнерства (IBPP).

З якими НГО і мас-медіа ви співпрацюєте в Україні? Чому саме з ними? І чому саме в трьох конкретних регіонах – Донецькій, Львівській областях і Києві?

Вважаємо, що саме там існує більше всього ризиків для навколишнього середовища: Київська область знаходитися прямо на межі зони, до цих пір зараженою радіацією від Чорнобиля. Донецька область, де зосереджено до 20% промисловості України, є одним з найзабрудненіших регіонів в Україні. Висока концентрація корисних копалин привела до розвитку важкої промисловості, особливо металургії, і сьогодні регіон є «переіндустріалізованим» - зі старим устаткуванням і застарілими технологіями. Ситуація з довкіллям на Львівщині стрімко погіршувалася останнім часом через поєднання чинників, що включають наявність хімічної промисловості, шахт, родовищ нафти і газу і прокладання трубопроводів. Хімічні заводи працюють в областях, розташованих поряд з населеними пунктами, наприклад, район Сокаля. Там зберігаються мільйони тонн промислових відходів і заражених вод.

-- Як саме будуть використані результати досліджень?

-- Дослідження інформаційних потреб населення України проллє світло на інформаційну ситуацію і ситуацію з навколишнім середовищем. Також дослідження послужить основою для проведення кампанії і серій тренінгових семінарів, розроблених для розвитку потенціалу громадянського суспільства і ЗМІ. Це допоможе збільшити потік інформації про навколишнє середовище, захистити громадянські права і забезпечити участь громадськості в розробці політичних рішень. Дослідження допоможе підняти рівень обізнаності в екологічній темі і розвинути потенціал громадянського суспільства. Це дослідження також послужить провідником в розробці рекомендацій для чиновників, приватного бізнесу, громадських діячів і мас-медіа.

-- Чи поінформовані про цей ваш проект представники офіційної влади в Україні? Якщо так, то як відреагували?

-- Так, вони проінформовані про проект. Наші партнери з "Екоправо" регулярно зв'язуються з Міністерством захисту навколишнього природного середовища України, та і у мене теж була можливість зустрітися із заступником міністра і розповісти йому про проект. Ми також працюємо з чиновниками з регіонів і користуємося їх підтримкою.

Тим часом, невизначена ситуація, яка досить довго існувала в уряді, після створення нового уряду є причиною заклопотаності для нас і перешкодою для встановлення нових і розвитку існуючих зв'язків з держслужбовцями. Після призначення нового Прем'єр-міністра і зміни Кабінету міністрів також відбувалися зміни високих і середніх чиновників, включаючи і в Міністерстві екології. Багато держслужбовців вважають за краще не співпрацювати з представниками громадянського суспільства, особливо якщо вони не упевнені в стабільності своїх постів.

З іншого боку, призначення Святослава Куруленка на пост Першого заступника міністра екології було хорошою новиною для нас, оскільки він показав свою готовність співпрацювати і виявив велику цікавість до нашого проекту і до реалізації наших рекомендацій щодо роботи міністерства.

-- Не могли б ви назвати декілька конкретних прикладів подібних проектів в інших країнах світу і про їх результатів?

-- Ми здійснили схожі проекти в Малайзії і Росії. Наш проект в Малайзії був реалізований в співпраці з Малайзійським Центром Незалежних Журналістів, а звіт під назвою «Серпанок Секретності: доступ до екологічної інформації в Малайзії» був представлений всього кілька днів тому; він доступний на сайті Article 19. Проект дуже добре освітлював в пресі і ми вважаємо, що він послужив підвищенню рівня обізнаності в цій сфері. Наші партнери в Малайзії також і надалі проводитимуть кампанії у цій проблематиці.

Схоже дослідження -- «Заборонена зона: відмова в наданні екологічної інформації в Росії», було представлене в листопаді 2006 року. Звіт досліджує секретність російських властей в сфері питань навколишнього середовища і демонструє, що життя тисяч людей находяться в серйозній небезпеці. Цей звіт також є доступним на нашому сайті.

-- Чи можуть стати результати досліджень підставою для законодавчих ініціатив або навіть змін на регіональному або державному рівні?

-- Природно, ми сподіваємося, що наш звіт допоможе здійснити позитивні зміни. Ми надамо рекомендації згідно законодавства і політики, відповідно до міжнародних стандартів. Проте ми особливо фокусуємося на рекомендаціях по створенню відповідного внутрішнього регулювання і процедур внутрішньоурядових структур, а також на реалізації існуючого законодавства.

Україна є членом Орхуської Конвенції, що забезпечує право на доступ до екологічної інформації і участі суспільства в розробці рішень з цих питань. Доступ до інформації так само гарантує Конституція України. І це повинно бути відображено на практиці.

Олена Дуб, для ІМІ, Львів

***

ДОВІДКА

Article 19 – це міжнародна організація, котра захищає та сприяє просуванню свободи слова та інформації у світі. Організацію було засновано в 1987 році. Її інтернаціональна керівна рада, а також рада опікунів складається з відомих журналістів, юристів і борців за свободу слова зі всіх куточків світу.

Окрім того, Article 19 – це британська благодійна організація, розташована у Лондоні, з міжнародним штатом співробітників у Африці, Латинській Америці і Канаді.

Працює за 5-ма регіональними програмами: європейською, африканською, азійською, близькосхідною, латиноамериканською та юридичною.

Фінансову підтримку одержує від приватних осіб, фондів та урядів у всьому світі, а також від всіх, хто поділяє прихильність до свободи слова.

© «Центр "Правова держава"». При использовании материалов ссылка на сайт обязательна.