Симптоми є, але знов якісь несправжні. Як і раніше, немає повної щирості в самій формі протистояння.

Стільки розмов про тотальну корупцію, що пронизала парламент і рухає урядом та коаліцією. Саме корупцією пояснюється так званий "проект 300", що начебто призвів до наміру президента покарати це зло одним рішенням про дострокові вибори...

Але жодного нового корупційного скандалу, приклад яких свого часу навели пани Зінченко та Бродський, немає.

Слухаємо все ті ж "бородаті" історії про ЄЕСУ та "Криворіжсталь"... Навіть про "Луганськтепловоз" згадується виключно після того, як тему широко висвітлила преса.

А от, скажімо, про підноготну того ж НЗФ, з якого, між іншим, свого часу почалася криза уряду Тимошенко, - так досі ніхто з політиків й не розкаже докладно...

Легенда про "любих друзів" без жодного пояснення продовжує відігравати мало не містичну роль в долі президентської партії. Як і загадка Віри Іванівни, не відомо чим кращої для Ющенка за пана Жовтяка, - в контактах між президентом та олігархами – утримувачами правлячої коаліції.

"РосУкрЭнерго" як "перехідний прапор" передається з рук до рук владних персонажів. Перетворюючись на непідтверджений "компромат" проти опонента, щойно до цього ж опонента в розпорядження потрапить.

Навіть питання про ціну переходу до коаліції членів опозиції "ображені" обговорюють в найзагальніших формах. Уникаючи подати хоч один доведений факт підкупу. Який, на відміну від анонімного "зливу" чуток в ЗМІ, прислужився б найкращим аргументом щодо протизаконності існуючої методи "формування широкої коаліції".

А от свіженький приклад. Ухвалювала коаліція за відсутності в залі ВР опозиції закон про пільги для хімічних підприємств. Так комуністи криком кричали, що це вони "жирних котів" годують, жодного зиску для селян від цих пільг для виробників добрив не буде, лише експортерам. Але пільги таки підтримали.

І що – опозиція вхопилася за цю відверту корупцію? Опублікувала хоч би стенограми цього засідання?

Я вже не кажу про повну відсутність реакції опозиції на абсолютно антиконституційну заяву спікера Мороза про наявність в України певної групи осіб – промисловців та підприємців, які завжди мають бути при владі. Це відверте заперечення виборів як таких, утвердження, як колись казав сам Мороз про Кучму, "неродовитої монархії", - залишилось без уваги.

Так хіба не цим принципом керуються перебіжчики з опозиції, а також їхні лідери, що перманентно беруть професійних зрадників "на перевиховання", а потім дякують їхнім новим господарям за своє "очищення"? І так тримають згадану "аристократію" у владі?

Все як завжди: ворон ворону ока не виклює... То яке ж тут загострення й які дострокові вибори в покарання за порушення Конституції?

Пани владоможці і далі тримають одне одного на гачках прихованого шантажу, викидаючи для публіки "дохлих кішок" старих і вже неодноразово відпрацьованих справ. І опозиція тут нічим не краща за коаліцію.

Для чого це все?

Зрозуміло – для таємних перемов.

Найяскравішим прикладом саме такого застосування компромату, в даному конкретному випадку – проти президента Ющенка, - прохопилися на "зборах народних депутатів" деякі члени коаліції, обговорюючи способи зупинення можливого указу Ющенка щодо розпуску ВР.

Так і було сказано: коли зберуться президент, прем'єр та спікер – гарантові треба буде нагадати про відповідальність простого громадянина Ющенка. А також використати його особисті риси характеру...

Про що нагадають президентові під час чергових "консультацій", хоч би вони відбувалися й з приводу розпуску парламенту?

Про сімейний бізнес? Про досі не розслідувані кримінальні справи? Той самий "джентльменський набір", яким його примусили подати кандидатуру Януковича під соусом розширення коаліції ще минулого року?

То чому все це не сказано досі – публічно, з належними правовими висновками?

Тому, що особисті риси характеру Ющенка дозволяють легко лякати його кожного разу, як він стоїть перед доленосним вибором?

Ющенко й сам, зі свого боку, продовжує лише лякати натяками на якийсь публічний скандал учасників непрозорих енергетичних переговорів з Росією, замість негайно зупинити ці таємні оборудки... Наче напрошується на звинувачення в сприянні їхній реалізації.

Саме тому не треба дослухатися навіть до напрочуд "залізних" ноток в останньому виступі президента Ющенка стосовно припинення всіляких "круглих столів" та його ультиматуму до коаліції припинити переманювання депутатів.

Тут Ющенко знов не став оригінальним, бо, як завжди, хоча й в трохи більш жорсткій формі, запропонував "узурпаторам" доволі простий шлях "примирення".

Мовляв, припиніть порушувати Конституцію надто брутально, - і небажані президентові дострокові вибори не відбудуться. Працюйте в межах своїх "антикризових" 240 голосів.

Пан президент натякає, що хоче дочекатися, коли антикризова коаліція розвалиться "природнім шляхом"?

Чи все ж просто відкладає остаточне рішення, до реалізації якого не готовий і сам?

І то правда. Ющенко щойно уникнув набагато більш формалізованої і незаперечної підстави для розпуску ВР, ніж озвучена ним нині. Адже в останні дні перед настанням можливого строку неповного формування уряду терміново подав коаліції "компромісну" кандидатуру на посаду міністра закордонних справ.

Тому його увага до питання про формат "оновленої" коаліції, який дійсно порушує 83 статтю Конституції, але не прописаний в переліку прямих підстав для розпуску парламенту, - є лише способом нагадати коаліції, а ще більше – громадянам та опозиції, - що він таки гарант.

Власне, на прес-конференції в Луганську Ющенко так і поскаржився: тиснуть на нього через позови до суду за невиконання функцій гаранта Конституції... Про те, що ця кампанія позовів зорганізована БЮТом – було повідомлено вже напередодні.

Якби не ця обмовка, - ще можна було б повірити, ніби Ющенку й самому набридло піддаватись на перманентний шантаж і дивитися на те, що відбувається у Верховній Раді, мовчки очікуючи, чим все це для нього може скінчитися.

А так...

Ну, зберуться вони знов, тепер вже за участі лідерів фракцій – читай, з Тимошенко, - і знов про щось домовлятимуться, про що народові повідомлять лише частково. Потім знов почнеться сварка...

Вони вже нещодавно так збирались, з лідерами фракцій і до погрози виборами. І що? Який результат?

До речі, з останнього ефіру програми "Я так думаю" можна було побачити, що й пані Тимошенко не лише не вірить і далі в негайні вибори, але готова навіть кілька років промучитись в нестабільності з "клептоманською" владою. Аби, звісно, колись вже остаточно "відчистити" від неї Україну...

Видалось навіть, що Юля не дуже впевнена в сценарії розвитку подій. Просто тому, що досі не могла бути безпосередньо присутня на всіх без винятку консультаціях, які провадять за посадами три перших очільники держави. І на які її як лідера навіть об'єднаної опозиції не запрошують. Через що їй останнім часом доводиться ловити президента то тут, то там окремо, й "виправляти" його незрозумілий "курс"...

Саме тому її мають особливо цікавити консультації в форматі можливих дострокових виборів, а не будь-які інші. З цього формату її вже не виключать.

З цих консультацій вона і зможе зробити висновок, що чинити далі. Продовжувати "очищати" власну фракцію шляхом прихованого "делегування" своїх депутатів до коаліції, чи обійтись без зайвих формальностей.

В свою чергу, "хитрощі" коаліції, і навіть готовність пригальмувати до рішення Конституційного суду прийняття до себе перебіжчиків з опозиції, про що заявили на зборах депутатів одразу пани Сівкович та Чорновіл, - зрозумілі.

Коаліція намагається виграти час.

У них там в першому читанні знов ухвалений закон про слідчі комісії, читай – про процедуру імпічменту. Закон цей після подолання вета так і не встиг ввести в дію спікер попереднього скликання пан Литвин, а Мороз не наважився підписувати документ, ухвалений іншим складом парламенту.

Так тепер коаліції треба поквапитись і якомога чистіше з процедурної точки зору цей закон ухвалити остаточно, а потім знайти 300 голосів для подолання вето.

Причому якщо юристам Ющенка не вдасться знайти в цьому законі реальної зачіпки для визнання порушення найменшої норми Конституції, - приводів для відмови в подоланні вета не буде навіть у фракцій опозиції. Незалежно від завершення "проекту 300"...

І тоді вже рука Мороза не здригнеться. Між іншим, чи не саме для цього він досі потрібен Януковичу...

З другого боку, час потрібен коаліції, аби дати Ющенку продовжувати порушувати Конституцію самому.

Історія з губернаторами в цьому сенсі підходить, але не зовсім, оскільки продовжується дискусія, чи є відновлення звільнених посадовців такого рівня компетенцією судів загальної, а не конституційної юрисдикції. Пригадаймо хоч би аналогію зі справою Піскуна...

А от якщо Ющенко таки обереться офіційним главою "Нашої України"! Ну, тоді нехай потім не скаржиться...

Тоді, мабуть, і досі прихований компромат на президента в більш приземлених питаннях стане предметом широкої пропаганди. Причому на цей раз доведеність звинувачень мало кого цікавитиме. Аби лише цим могла займатися спеціальна слідча комісія ВР...

Так що в юридичному плані питання реального протистояння коаліції й президента стоїть лише так: хто кому раніше оголосить "імпічмент". І то – не як доконаний процедурний факт, а як передвиборчий пропагандистський старт. Для дочасної парламентської кампанії.

Оголосити дострокові президентські вибори шляхом завершення справжньої процедури імпічменту, як визнають всі, навіть справжні вороги Ющенка, - цей парламент не зможе.

Хіба що вдадуться до спроб "покрутити" питання про здоров'я президента. Цю тему вже підкинув один з членів БЮТу, якого пані Тимошенко тут-таки оголосила перебіжчиком, - пан Данілов.

Тема, між іншим, вже підхоплена. Он Мороз з Пекіну не втримався, і щось там про "хвору голову" з приводу можливого указу про розпуск ВР прохопився. Лише потім виправився: мовляв, це не про самого президента...

Може, це завдання для пана Сівковича, який свого часу займався з лікарями в справі отруєння?

А що? Для цього навіть 300 голосів не треба, достатньо простої більшості.

І міністра охорони здоров'я вчасно змінено, колишній "нашоукраїнець" Поляченко не заважатиме.

Потрібна ще участь Верховного суду. Але, як на гріх, в голови ВС пана Онопенка саме нині суттєве непорозуміння з президентом щодо судової реформи, та й справи Жовтяка...

Ну, в будь-якому разі негайно навіть це "спрощене" усунення президента від посади нереальне. Але з часом...

Тому питання: чи розуміє Ющенко, що вже зробив свій випереджальний крок, і попри все своє небажання підписувати указ про розпуск ВР, не може перетворити цей крок на фальстарт?

Оскільки тепер очікування на "природній розпад" коаліції – марне.

В неї, навіть якщо вона призупинить нарощування своїх "формальних" чисельних лав до конституційної більшості, з'явилася нова об'єднавча ідея: перш за все усунути загрозу в особі президента.

Тому комуністи й соціалісти, якщо негайно їх не відправити на вибори, ще "помучаються" в складі коаліції, паралельно псуючи Ющенкові співпрацю з Януковичем навіть на міжнародній арені.

Тож указ про розпуск ВР й дострокові вибори залишається єдино можливим наступальним політичним кроком для президента.

Але його юридичній реалізації заважає одна деталь.

Відсутність публічних відомостей про вірогідну домовленість Ющенка й Януковича щодо переформатування коаліції після останньої зустрічі, що мала місце слідом за оприлюдненням ультиматуму об'єднаної опозиції.

Саме після тієї зустрічі Ющенко "дорікнув" антикризовикам, що назва їхньої коаліції не відповідає реаліям, коли криза відсутня.

Можливо, Янукович та Мороз почули в цих словах натяк президента на готовність після перейменування коаліції на "національної єдності" ввести до неї фракцію "Наша Україна"?

Саме фракцію, а не окремих депутатів. Не виключено, що так зрозумів президента і пан Кінах. Через що потім дуже обурився на лайку з приводу власного кроку.

А може, Ющенко щось таке навіть промовив. Не дарма ж це так збурило пані Тимошенко тоді...

Так от, "прив'язати" нині абсолютно справедливі і конституційні претензії Ющенка до коаліції з приводу формування на фракційних засадах до конституційної ж норми про "не сформування коаліції фракцій" можна лише у випадку, якби йшлося саме про розпуск однієї коаліції (за участю КПУ та СПУ) й початок формування іншої – за участю якихось інших фракцій...

Відсутність же хоч би якогось документу, який би підтвердив принаймні початок подібного процесу, не дозволяє застосовувати жодної з "санкцій", записаних в Конституції.

Чому два з трьох учасників антикризової коаліції зуміли уникнути такого розпаду свого утворення на догоду інтересам президента й прем'єра, - зрозуміло.

Але, схоже, й "жорсткість" тону Ющенка з приводу нарешті поміченого ним неконституційного шляху розширення коаліції можна пояснити лише тим, що не виправдався якийсь пов'язаний з цим вірогідний план.

На цей же нереалізований, але можливий "план" прямо натякає й так званий "проект" указу президента про розпуск Верховної Ради, поширений в ЗМІ, точніше – його юридичне "обґрунтування".

Попри враження, яке цей "проект" справив на коаліцію, не на жарт налякавши її й примусивши обговорювати поступку Ющенку в механізмі розширення, - він ще й засвідчив, що президентським юристам варто приготувати більш досконалу юридичну модель покарання коаліції за незаконні дії.

І не тому, що немає прямого порушення Конституції. Є, і це навіть не вимагає надмірних аргументів.

Не в тім річ також, що коаліція може реально щось протиставити указові президента під гаслом "загрози державного перевороту". Якраз цього ніхто зробити не може.

Відмовитись від участі у виборах, принаймні для Партії регіонів, - безглуздя. Через два місяці доведеться поступатися кріслами навіть найменшим партіям.

А комуністи і взагалі мають цікаву позицію. Як прямо заявив пан Мартинюк, він погоджується з тим, що після указу про розпуск парламенту ВР вже не збереться на пленарні засідання. Читай – ПР та БЮТ не встигнуть ухвалити підвищення прохідного бар'єру. Так що до виборів КПУ готова на своїх умовах...

Незгодні ж можуть для годиться влаштувати бійку на майданах Києва. Але її правдивим наслідком для коаліції та президента може стати лише отримання приводу для зміни силового блоку, зокрема – міністра внутрішніх справ. Це вже щось на зразок "змови" проти соціалістів...

Навіть чергового "міжнародного консиліуму", як в 2004-му, навряд дочекаєшся. Щоб вести війну за Україну, іноземцям більше не обов'язково прилітати до Києва.

Дурниці кажуть про відсутність бюджетних коштів на дострокові вибори. Після ухвалення змін до Конституції, де передбачено такі вибори навіть теоретично, коаліція мала б закладати відповідні кошти до бюджету автоматично кожного року. Нині ж можна обійтися резервним фондом.

Брехня, що президент кроку не може ступити без висновку Конституційного суду. Може, а вже незадоволені нехай потім оскаржують...

Справа в іншому.

Нова Конституція не передбачила прямих санкцій за багато яких порушень власного ж тексту, і теперішній випадок – лише один з них. Але він є.

Тимчасом стаття 19 Конституції, яка не дозволяє посадовим особам діяти в інший спосіб, ніж зазначено в законі, - розповсюджується на президента так само, як і на перебіжчиків між опозиційним та коаліційним таборами.

Але ще важливіше те, що президенту треба мати бездоганні підстави для наступу на узурпаторів, бо він не має права діяти їхніми ж методами.

Такий от "моральний імператив". Дійсно, не прийом проти лому. Але в разі дотримання гарантує покарання для злочинців.

Досі нічого подібного спостерігати в Україні не доводилось.

Можна б зараз почекати дива від президентських юристів...

Але навряд ми дочекаємось іншого дива: відвертого викриття всіх злочинів всіх учасників позірного конфлікту, за якими конституційний суверен-народ міг би винести свій власний вирок хоч на дочасних, хоч на чергових виборах.

І сага триватиме...

© «Центр "Правова держава"». При использовании материалов ссылка на сайт обязательна.