Фрагмент конференции

- Судячи по вчорашньому розгляду питань у КС, в суд, якщо зайняв не зовсім об’єктивну, то далеко не президентську позицію. Звичайно, Президент має право звертатися до Конституційного Суду за роз’ясненнями і особисто я виступаю за те, щоб у Президента було право активно впливати на діяльність уряду, оскільки я є прихильником сильної президентської влади, незалежно від того, як звати того чи іншого Президента. Але в даній ситуації мені здається, що президентське оточення шукає істину не у сфері духу закону, а просто чіпляється до букви закону.

Прокоментуйте, будь ласка, наміри Кабінету Міністрів оскаржити у Конституційному Суді 10% указів Президента

- Відбувається протистояння між інститутами влади, які до 1 січня 2006 року формували єдину гілку влади в державі - виконавчу гілку. Будь-який процес розлучення не може відбуватися повністю гладко і без ексцесів і на сьогоднішній день ми спостерігаємо наслідки саме цього "шлюборозлучного процесу". Президент ветує закони, ініціаторами яких виступали представники Антикризової коаліції. Кабінет Міністрів оскаржує у Конституційному Суді укази Президента. Навіть якщо закони чи укази були б ідеальними, протистояння між інститутами влади вимагає - за законами жанру - їх взаємної нівеляції. Виникає абсурдна ситуація, що породжує хаос і правовий нігілізм у суспільстві. Формальна ознака, за якою Кабмін прагне скасувати укази Президента - не дотримання принципів подвійного підписання того чи іншого документу. В той же час Президент дає підстави для критики, оскільки не завжди у своїх діях дотримується букви закону. Ситуація покращиться лише тоді, коли обидві сторони продемонструють бажання поважати закон і досягати компромісу.

Як Ви можете прокоментувати заяви Секретаріта Президента щодо можливості направити подання в КС, щоб відправити Кабмін у відставку?

- Я вже частково відповів на це питання. Повторю лише те, що це право Президента і коли Президент бачить хоча б найменшу можливість зачепитися за суперечливі моменти в Конституції, він скористається ними, щоб розширити свої повноваження. Абсолютно логічний крок політика, який хоче досягти результату, користуючись тією основою, яку дає невідповідність препарованої і перекроєної Конституції.

Як ви вважаєте, може статися так, що президент розпустить к бісу Верховну Раду? Якщо це станеться, чи зможе "Наша Україна" взагалі потрапити до парламенту?

- Президент може розпустити Верховну Раду лише у трьох випадках, чітко прописаних у Конституції. По-перше, якщо Верховна Рада виявить недієздатність і не зможе збиратися протягом 30 днів. По-друге, якщо у парламенті протягом 30 днів не буде сформовано більшість. По-третє, якщо протягом 60 днів не буде сформований уряд. Жодна з цих умов на сьогоднішній день не є реальністю. Заяви Юлії Тимошенко і її юристів щодо можливості розпуску парламенту навряд чи будуть сприйняті всерйоз суддями Конституційного Суду. Для Блоку Юлії Тимошенко заяви про розпуск парламенту елемент піару. Якщо ж припустити, що розпуск парламенту все ж таки стався, то "Наша Україна" має шанс пройти в нову Верховну Раду (за даними різних соціологічних служб вона набирає від 6 до 8 відсотків голосів), але робити погоду у наступному парламенті вона не зможе - хіба що намагаючись грати в "золоту акцію" так, як зараз грає Олександр Мороз зі своїми соціалістами.

Почему не получается сотрудничества между президентом и парламентом? Это опять «не его» парламент или может президент не умеет договариваться?

- У нас уже сложилась традиция: Президенту крайне необходим образ врага. Если даже не врага, то просто вредителя, неприятеля, некоей субстанции, на которую можно возложить вину. Но ситуация поменялась. Президент потерял ряд полномочий, парламент приобрел эти полномочия. И сегодня мы являемся свидетелями наложения двух комплексов: борьбы за полномочия и традиционного поиска врага. Пока Конституционный Суд не разъяснит все нюансы и не конкретизирует правила игры, до тех пор будет происходить противостояние.

© «Центр "Правова держава"». При использовании материалов ссылка на сайт обязательна.