Олександр Задорожній: «Насамперед, я розповім, що саме передувало нашому рішенню провести, як ми сподіваємося, незаангажований, кваліфікований експертно-юридичний аналіз законодавчих актів, і, зокрема, Указу Президента № 2642007 про дострокове припинення повноважень Верховної ради України.

Вже другий раз я презентую вам громадську організацію «Правова держава», що об’єднує на постійній і тимчасовій основі експертів у галузі права, які мають досвід державного будівництва, законотворчої та наукової роботи. Головне наше завдання полягає в юридичному аналізі політичних проблем, які виникають у державі.         

Ми переконані у тому, що дискусія яка відбувається у правовій площині, є альтернативою дискусіям на вулицях, і впевнені, що, так би мовити, «суто український» шлях вирішення політичних проблем «вулицею» не може бути переконливим. Маємо сподівання, що запропоновані нами висновки будуть враховані і знайдуть своє відображення у законотворчій або виконавчій діяльності різних гілок влади.

На думку експертів центру «Правова держава», жодна з норм Конституції України, на які посилається Президент у своєму Указі, не містить право чи обов’язок Президента України припинити повноваження ВР. У тексті вищеназваного документу відсутні посилання на ті положення Конституції України, які насправді передбачають право Президента достроково припинити повноваження ВР.

Свій висновок ми готували протягом двох тижнів. Слід відзначити, що у процесі роботи ми зверталися до багатьох представників юридичної громадськості. Десятки професійних юристів були ознайомлені з висновком, проте ніхто з них не висловив застереження щодо основної тези, яка міститься у ньому.   

Ще наприкінці березня, коли мова йшла про інтернет-копії чи проекти майбутнього Указу, ми говорили про те, що питання його законності і правового характеру будуть дискусійними. Так і вийшло, що окремі висловлювання, які містяться в ЗМІ, у тому числі стаття шановного професора Мережка щодо виправдання Указу з точки зору герменевтики і теорії права, не містить текстуальних посилань. Всі інші посилання більше натуралістичні, і  з точки зору природної теорії права, виправдовують Указ, наполягаючи на тому, що легальність і легітимність – це різні речі, є «дух Конституції» тощо.

17 шановних експертів, які приєдналися до цього висновку і, фактично, є його авторами, в усних розмовах говорили про те, що не знайшли правових аргументів у дискусіях навіть з тими, хто до висновку центру не приєднався.

Хочемо звернути вашу увагу на те, що запропонований експертно-юридичний аналіз неупереджений, і ми не маємо на меті вплинути на когось, або примусити щось робити чи не робити. Для нас основним є питання гегемонії і Конституції, закону і поступового, сталого розвитку нашої держави, який можливий лише у правових формах».

 

Іван Білас: «Ситуація, що склалася сьогодні у державі, на жаль, стає «патовою», а тому юристи, фахівці в галузі  конституційного права, повинні сказати своє вагоме слово.  

Шукаючи вихід з цієї ситуації, більшість юристів вважають, що саме політики повинні приймати рішення. Проте, навіть політичне рішення має бути «одягнене в правовий одяг».

 Стосовно правомірності чи не правомірності Указу Президента думки експертів розділились. Якщо за формою даний документ правовий, оскільки Указ є  одним із видив нормативно-правових актів, які, згідно Конституції, видає Президент, то така ж аналогічна форма повинна бути відображена і в його змісті. На превеликий жаль, ми, спеціалісти в галузі теорії права цього не бачимо.

Я далекий від думки, що Віктор Андрійович є безпосереднім автором цього Указу, він є тільки «підписантом» даного документу. Прикро, що та група, яка готувала відповідний Указ, просто знехтувала основами теорії права, конституційного права, і це відобразилось на його змісті. Сам Віктор Андрійович сказав, що це політичне рішення. Звертаю вашу увагу на те, що будь яке політичне рішення повинно бути «одягнене» у правову форму. Змісту, на превеликий жаль, у документі немає, якщо немає безпосереднього посилання на ст. 90 Конституції. На відміну від нас, громадян України, яким дозволено все, що не заборонено законом, Президент може тільки те, що безпосередньо виписано йому правом і, зокрема, Конституцією України. Група спеціалістів, які працювали над Указом, добросовісно підготували те, що їм сказали, а це є надзвичайно небезпечним, зважаючи на те, що Президент і взагалі Інститут Президента України не відноситься до жодної з гілок влади. Він є гарантом Конституції і повинен виступати арбітром між трьома гілками влади. А протистояння, яке є і завжди буде, Президент повинен врівноважувати за допомогою закону, а не таких Указів, які є правовими за формою, і протиправними за своїм змістом».

 

Олександр Задорожній: «Отже, експерти центру «Правова держава» дійшли висновку, що Указ Президента України № 264/2007 про дострокове припинення повноважень ВРУ від 2 квітня 2007 року є таким, що не відповідає статтям 5, 8, 19, 76, 81, 83, 90, 102, 106 Конституції України».

 

Запитання: «Чому так сильно відрізняються думки різних юристів та експертів? Деякі з них, посилаючись на статтю 5 Конституції України, зазначають, що вона таки містить правові підстави для підписання Указу.

Чи потрібно, на вашу думку, виконувати цей Указ, адже ще не було рішення Конституційного суду?

 Чи може формування парламентської більшості у 300 голосів бути розцінене як спроба узурпації влади?»

 

Олександр Задорожній: «Різні точки зору існують тому, що Конституція – це комплексний документ, і якщо з нього виривати лише те, що вам потрібно, то  буде те ж саме, що прочитати розділ про права, а не читати розділ про обов’язки. І така «дивна» ситуація виникає, коли політичне замовлення домінує. Я далекий від того щоб звинувачувати колег. Ми намагалися протягом двох тижнів неупереджено і досить детально проаналізувати Конституцію в комплексі. Підстави, передбачені в ст. 90 не знаходять, скажімо, перехресного підтвердження іншими підставами в інших статтях Конституції, у тому числі в статті 5. Експерти центру далекі від того, щоб розширено тлумачити обов’язки Президента, тобто визначити, чи може він у будь-який спосіб втручатися у політичні, соціальні процеси тощо. Якщо дійти висновку, що Президент може це зробити в будь-який спосіб, тоді нам Конституція не потрібна, і ми просто витрачаємо час.

До винесення рішення єдиним органом конституційної юрисдикції Указ є діючим, як би ми до цього не ставилися. Але виникають інші питання, що стосуються конкуренції нормативних актів, а також юридичної сили постанови Верховної ради і Указу Президента, на які Верховна рада жодного зі скликань не дала відповіді. Я з глибоким сумом ставлюся до членів ЦВК, які опинилися в ситуації, коли вони з одного боку зобов’язані виконувати Указ Президента і готуватися до вибрів, а з іншого – постанову ВР, яка забороняє це робити.

Ми єдині аналізували питання, чи існує сьогодні депутат ВР як народний депутат, як особистість, чи він є лише частиною великого політичного угрупування – блоку або партії? Конституція дає відповідь на це питання. У багатьох статтях підкреслено, що народний депутат голосує сам особисто. Таким чином, системний підхід до Конституції, у тому числі й до регламенту ВР, свідчить про те, що народний депутат України – це особистість, і позбавляти його права на власну думку, виходячи з політичної належності, не зовсім правильно. Я б, швидше всього, поставив питання таким чином: якщо є таке бажання і єдність в політикумі, треба змінити Конституцію, і тоді у нас буде як в Бундестазі – голосування виключно керівників фракцій, які збираються і оцінюють кількість голосів, яка в них є. Тоді центр політичного життя переміститься із зали ВР в залу фракцій, де будуть прийматися тяжкі, але відповідальні рішення, і це, фактично, буде механізм, передбачений Конституцією. До того часу, поки Конституція не змінена, і до того моменту, поки вона чітко цього не передбачить, народний депутат є особистістю, має право на власну думку і несе відповідальність перед народом.

Повертаючись до механізму формування так званої «Конституційної більшості», хотів би підкреслити, що ми не знайшли – у нашому висновку це позначено – аргументів у авторів указу, які б підкреслювали неконституційність і незаконність такого механізму. Інша справа – моральні, політичні зобов’язання, хоча є й інші підходи до їх тлумачення, але це вже знаходиться поза законом.

Тому, ми далекі від того, щоб робити висновок, властивий школярам: хто перший почав бійку, той і винний. Це проаналізують, швидше всього, політичні історики».

 

Запитання: «Певні політичні сили, реагуючи на указ Президента, пропонують проводити разом з парламентськими виборами дострокові президентські вибори. Чи існують, на Вашу думку, сьогодні підстави для проведення дострокових президентських виборів?»

Іван Білас: «Ми з Вами торкаємось виключно правової площини цього питання, не скочуючись на політичний бік. Чому деякі юристи так вважають? Тому, що вони думають як політики. Якщо юрист хоче тлумачити закон відповідно до теорії права, то він повинен мислити, перш за все, юридичними категоріями, а політичні симпатії чи антипатії залишити поза своєю правовою свідомістю.

Правових підстав для дострокових президентських виборів сьогодні немає, так само, як і немає правових підстав для дострокового припинення повноважень однієї з гілок влади в Україні – законодавчої».

Олександр Задорожній: «Немає правових підстав для дострокового припинення повноважень Верховної Ради, немає і правових підстав для дострокового припиненняповноважень Президента України. Є політичні підстави для того, щоб вибори провести разом. Проте  це буде не правове, а політичне рішення, до яких, нажаль, ми вже починаємо звикати».

 

Запитання: Думки експертів розділились стосовно того, чи легітимною є Верховна Рада після оприлюднення Указу Президента. Є така думка, що Конституція не дає на це однозначної відповіді. Оскільки Ви згадали про постанови, які потрібно виконувати, я роблю висновок, що Ви схиляєтесь до варіанту, згідно якого ВР залишається легітимною. Розкрийте це питання».

Олександр Задорожній: «Є часи, коли важливо бути формалістом. У даному випадку я виступаю перед вами як формаліст, оскільки лише форма, формально-догматичний аналіз може вивести нас з кривих кутів політичної доцільності.

Якщо виходити з точки зору юридичної, то до моменту оприлюднення Указу Президента, даний Указ не діяв. Згадайте ту «катавасію», що відбулася 2 квітня стосовно того, чи вступає Указ Президента в силу від моменту оприлюднення?

Переконаний в тому, що Верховна Рада, відповідно до частини 1, статті 90, а також статей 83 і 76 Конституції України, зберігає свої повноваження до моменту прийняття присяги депутатами наступного скликання в повному обсязі.

Пригадайте, що в частині 1 статті 90 Конституції України написано: «Повноваження Верховної Ради припиняються в момент прийняття присяги депутатами наступного скликання». Частина 2 цієї ж статті вказує на те, що достроково припинити повноваження може Президент, відповідно у випадках... Так випадків же нема! Значить, це не є достроковим припиненням повноважень ВР.

Верховна Рада зберігає свої повноваження до моменту набрання чинності Верховною Радою наступного скликання.

Отже, всі дії Верховної Ради повноправні, оскільки Конституцією іншого не передбачено».

Іван Білас: «Існує принцип безперервності важливої,  законодавчої гілки влади. Оскільки це представницький орган, який обирається народом,  жодна із гілок влади, в тому числі й арбітр, тобто Президент, не може миттєво призупинити її діяльність.

Тому Конституцією передбачено, що припиняються повноваження ВР тоді, коли обраний новий її склад, і, таким чином, забезпечується безперервна діяльність законодавчого органу держави. Коли, необхідно, скажімо, приймати важливі рішення – введення надзвичайного стану або що,  це є виключна прерогатива Верховної Ради. В іншому випадку ми самі себе заганяємо у глухий кут! Тоді кому ми віддаємо це право? Президентові? Не має він таких повноважень! Очевидно, що це, у свою чергу, може призвести  до авторитаризму.

Повертаючись до відомого Указу, хочу зазначити, що згідно теорії права, коли оскаржується легітимність змісту того чи іншого нормативно-правового акту, як фізичні так і юридичні особи звертаються в суд. У даній ситуації право офіційного тлумачення таких документів закріплене за Конституційним судом? Конституційний суд зараз поставлений, (даруйте за вислів), у «дурну» ситуацію, коли видаються неграмотні за змістом Укази, а потім його  роблять крайнім, говорячи, що це єдиний орган, який розставить акценти. Над чим акценти розставляти, коли за змістом даний Указ  «ні в тин, ні у ворота не влазить?»

На мою думку, Конституційний суд має сказати, що за формою – це один документ, але за змістом – це не «нашого поля ягода», тут нам нічого розглядати, оскільки немає відповідних правових категорій, і зняти його з розгляду, як не правовий документ».

Що це за собою потягне? Повернення сторін у висхідні позиції, які існували до видання Президентом даного Указу».

 

Запитання: «Якщо Конституційний суд прийме рішення типу «ні вашим, ні нашим», мовляв, розбирайтеся самі?»

Олександр Задорожній: «Не наше завдання аналізувати і прогнозувати відповідні рішення Конституційного Суду. Ми дуже поважно ставимося до цього органу Конституційної юрисдикції. І хочеться, щоб перше рішення через 10 місяців існування КС було виваженим, а не дивувало юридичну громадськість і всіх нас.

Рішення КС може зумовлюватися цілою низкою факторів і політичною ситуацією зокрема. Ми бачили і знаємо чимало рішень КС, які було важко зрозуміти».

© «Центр "Правова держава"». При использовании материалов ссылка на сайт обязательна.